... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Відносини між фізичними, юридичними особами та суб’єктами владних повноважень належать до сфери адміністративних правовідносин.
Так О. Остапенко, З. Кісіль, М. Ковалів, Р. Кісіль вважають, що адміністративно-процесуальні правовідносини - відносини, які складаються у сфері державного управління у зв’язку з вирішенням індивідуально-конкретних справ і які регулюються адміністративно-процесуальним нормами. Взаємовідношення матеріальних і процесуальних правовідносин характеризуються тим, що матеріальні суспільні відносини реалізуються через процесуальні відносини. Крім того, адміністративно-процесуальні правовідносини «обслуговують» правові відносини багатьох інших галузей права [1, с. 41].
Предметом регулювання адміністративно-процесуального права є матеріальні правові відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням завдань державного управління, а також виконавчо-розпорядча діяльність компетентних суб’єктів, врегульована адміністративно-процесуальними нормами [1, с. 75].
Адміністративний процес, у широкому розумінні цього слова, слід розуміти як процес виконавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої влади. Поняття «адміністративний процес» включає в себе два поняття «адміністративно-юрисдикційний процес» та «адміністративно-процедурний процес». Під адміністративно-юрисдикційним процесом слід розуміти діяльність уповноважених органів виконавчої влади (посадових осіб) з вирішення спірних питань застосування норм матеріального адміністративного права, з оцінювання правомірності поведінки тих чи інших осіб, по застосуванню в необхідних випадках заходів адміністративного примусу. Адміністративний процес – це форма застосування норм матеріального адміністративного права при реалізації органами виконавчої влади (посадовими особами) їх компетенції [1, с. 79].
У науці авторами-юристами виділяється два основні підходи до розуміння поняття «адміністративний процес». Так Н. Саліщева, А. Самійленко, М. Пискотін, О. Іванов та ін. трактують його у вузькому – юрисдикційному розумінні, інші Ц. Ямпольська, Д. Бахрах, В.Манохін у широкому розумінні, яка включає окрім юрисдикційного ще й реалізацію регулятивних норм та приписів.
Кодексом адміністративного судочинства України в статті 3 визначений вузький зміст поняття «адміністративного процесу» – правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.
Статтею 3 КАС України визначено, що адміністративне судочинство – діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Проаналізувавши існуючі на сьогоднішній день підходи до розуміння адміністративного процесу та процедури, спробуємо обґрунтувати існування також галузі права як адміністративного процесуального права та підгалузі адміністративного права – адміністративного процедурного права.
У праві поняття процес з латинської – processus – просування вперед [2, с. 950] або як визначений законом порядок діяльності судових органів при розгляді справ певного роду [3].
Процес – сукупність поступових дій, які вчинюються для досягнення певного результату; порядок здійснення якої-небудь діяльності [4, с. 267].
З юридичної позиції процес є реалізацією норм матеріального права. Діяльність по реалізації матеріальних адміністративно-правових норм можна розглядати в якості адміністративного процесу [4, с. 267].
Процедура (фр. procedure, від лат. procedo – продвигаюсь) – встановлений порядок ведення, розгляду яких-небудь справ [5, с. 503].
Тобто, адміністративна процедура – це встановлений порядок ведення, розгляду та вирішення будь-яких адміністративних справ, які виконуються суб’єктами владних повноважень для реалізації їхніх повноважень.
Згідно статті 3 КАС України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
У свою чергу суд не являється суб’єктами владним повноважень виконуючи свої функції по здійсненню правосуддя, а тому не можна діяльність судів визначати адміністративною процедурою.
Такий висновок можна зробити з визначення поняття «суб’єкт владних повноважень», а також із статті 124 Конституції України, якою визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; ... судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
З іншого боку діяльність суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності не можна називати процесом, оскільки така діяльність є саме процедурою. Отже, адміністративною процедурою також охоплюється реалізацією суб’єктами владних повноважень компетенції по притягненню осіб до адміністративної відповідальності.
Адміністративна процедура є формою реалізацією суб’єктами владним повноважень своєї компетенції, в тому числі щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративна процедура не може бути виокремлена та розглядатися окремо від адміністративного права. Адміністративне процедурне право доцільно віднести до підгалузі адміністративного права, оскільки розглядати адміністративне право та адміністративне процедурне право окремо буде неправильно та створить складності у науковому та практичному пізнанні. Така позиція ґрунтується на тому, що масив норм адміністративного права міститься у дуже великій кількості нормативних актів, в яких поряд із нормами адміністративного права одночасно зазначаються і ті процедури, за якими діють суб’єкти адміністративного права.
З іншого боку, адміністративний процес – це вид юридичного судового процесу, який регламентує діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення в частині, що стосується здійснення судом правосуддя.
Поняття «адміністративний процес» нерозривно пов’язанні з поняттями «правосуддя», «судочинство», а отже в будь-якому випадку стосуються саме судів не як суб’єктів владних повноважень, а як органів судової влади, які здійснюють правосуддя.
Тобто, адміністративна процедура – це порядок виконання своїх повноважень уповноваженими особами, а адміністративний процес – це порядок розгляду та вирішення адміністративних справ згідно адміністративного процесуального права.
 
Список використаних джерел:
1. Адміністративне право: Навчальний посібник / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. – 533 c.
2. Словник іншомовних слів – К.: УРЕ, 1975 р. – 950 c.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – С. 997.
4. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: Ученик. / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: ИКД "Зерцало-М". – 2001. – 592 c.
5. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Инфра-М, 2001. – 704 c. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
July
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція