... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №5
У динаміці гарантії існують лише як система, і тільки система гарантій може забезпечити реалізацію прав і свобод особи. При системному ж підході одне право нерідко виступає і не може не виступати у вигляді гарантій іншого [1, с. 129].
Важливою складовою системи кримінально-процесуальних гарантій являється процесуальний статус учасників кримінального провадження, адже реалізація особою своїх прав і виконання обов’язків здійснюється з моменту набуття нею правового статусу, яким її наділяє держава.
Щоб визначити місце процесуального статусу в системі кримінально-процесуальних гарантій слід вирішити питання про співвідношення між процесуальними гарантіями і правовим статусом особи, але для цього, насамперед, необхідно з'ясувати, що собою являє правовий статус і з яких елементів він складається.
У широкому значенні під правовим статусом особи слід розуміти положення зазначеного суб’єкта, яке закріплене в законодавстві. Ця категорія відображає індивідуальні особливості людини і реальне положення її в системі різноманітних суспільних відносин. Іншими словами, в основі правового статусу лежить фактичний соціальний статус. Право лише закріплює це положення, “одягає” його в законодавчі рамки. Таким чином, соціальний і правовий статус співвідносяться як зміст і форма [2, с. 114-117].
Правовий статус – це складна, збірна категорія, що відображає всю сукупність зв'язків людини з державою, суспільством. Тому питання про структуру цього поняття не знайшло однозначного вирішення. Так, В.О. Котюк до елементів, що складають структуру правового положення, відносить права, свободи і обов'язки особи [3, с. 100]. Такої ж позиції дотримується і О.А. Лукашова, вказуючи, що ряд додаткових елементів потрібно вважати або передумовами правового статусу (наприклад, громадянство, загальна правоздатність), або похідними елементами по відношенню до основних (так, юридична відповідальність вторинна по відношенню до обов’язків, адже без обов’язку немає відповідальності), або, категоріями, що далеко виходять за межі правового статусу (система гарантій) [4, с. 29-30]. 
Існують й інші визначення правового статусу. Так, А.Г. Братко, до правового статусу, крім вказаних елементів, відносить правоздатність, дієздатність та громадянство [5, с. 172-173]. Н.І. Матузов до структури цього поняття відносить: а) правові норми, що встановлюють зазначений статус; б) правосуб’єктність; в) основні права і обов’язки; г) законні інтереси; д)громадянство; е) юридичну відповідальність; ж) правові принципи; з) правовідношення загального (статусного) типу [6, с. 237]. 
Як слушно зазначає Н. В. Вітрук, громадянство, правосуб’єктність, юридичні гарантії знаходяться в нерозривному зв’язку з правовим статусом, якщо так можна сказати, слугують йому. Тільки їх наявність робить правовий статус таким, що функціонує, діючи для особистості. Тобто всі ці елементи є структурними складовими правового положення особи [7, с. 27]. Цю точку зору розділяє і Л.Д. Воєводін [8, с. 33].
Більш складну структуру правового статусу пропонує М.М. Тищенко [9, с. 8]. Він виходить із необхідності розгляду правового статусу громадянина як у вузькому, так і в широкому смислі. У вузькому смислі під правовим статусом громадянина слід розуміти сукупність врегульованих нормами права проявів соціальних і правових якостей громадян як суб’єктів певної галузі права. Елементами правового статусу у такому розумінні є: а) права; б) правоздатність; в)дієздатність; г) свободи; ґ) обов’язки; д) законні інтереси. У широкому розумінні статус громадянина становить собою сукупність усіх закріплених у нормах права засобів, за допомогою яких визначається положення громадянина в тих чи інших правовідносинах. Елементами такого статусу громадянина (в широкому розумінні) слід визнати: а) правовий статус громадянина у вузькому розумінні; б) правові принципи статусу громадянина; в) гарантії забезпечення правового статусу громадянина; г) функції, права та обов’язки інших суб’єктів діяльності, що мають відношення до громадян.
Найбільш прийнятною, на наш погляд, видається точка зору тих авторів, які розглядають правовий статус як об’єктивну категорію в тому розумінні, що його зміст визначається структурою взаємовідносин особи і суспільства, громадянина і держави. І тому до структури цієї категорії відносяться: 1) суб’єктивні права і особисті свободи; 2) правосуб’єктність; 3)обов’язки; 4) законні інтереси; 5) гарантії прав і законних інтересів; 6) відповідальність [1, с.41-49; 10, с. 53-62].
Зважаючи на те, що статус особи безпосередньо включає в себе права та обов’язки, ми вважаємо недоцільним розглядати їх окремо. Проте, на думку М.С. Строговича і Т.В. Шаповал, права суб’єктів не можна ототожнювати з гарантіями цих прав [11, с. 57-58; 12, с. 35]. На їх думку, яку ми підтримуємо, суб’єктивне право – це можливість певної поведінки, а гарантія – це правовий засіб, що забезпечує цю можливість.
Реалізація прав і обов’язків суб’єктів кримінального судочинства здійснюється шляхом їх діяльності. Ця діяльність є важливою гарантією забезпечення прав та інтересів учасників процесу. Важливо зазначити, що вказана діяльність направлена на виконання функцій, властивих кримінальному процесу, оскільки ці функції найчастіше визначають як вид, напрямок кримінально-процесуальної діяльності [13, с. 73]. 
Предметним призначенням кримінально-процесуальних гарантій є реалізація функцій обвинувачення, захисту і правосуддя. 
З метою реалізації цих функцій до кримінального процесу залучаються різні суб’єкти, які внаслідок цього набувають певних прав і обов’язків. Тому ми вважаємо, що як діяльність основних суб’єктів (слідчого, прокурора, слідчого судді, суду), так й заінтересованих учасників кримінального провадження (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та ін.), а також інших суб’єктів, які залучаються до кримінального судочинства (свідків, експертів, понятих та ін.), слід розглядати як процесуальні гарантії.
Таким чином, кримінально-процесуальні гарантії та процесуальний статус учасників кримінального провадження знаходяться у нерозривному зв’язку, з одного боку з набуттям процесуального статусу особа отримує гарантії реалізації своїх прав, свобод та законних інтересів, а з другого боку своєчасність набуття цього статусу залежить від інших процесуальних гарантій, зокрема кримінально-процесуальної форми.
 
Список використаних джерел:
1. Корнуков В.М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве: дисс. ... доктора юрид. наук: 12.00.09 / В.М. Корнуков. – Х., 1988. – 415 с.
2. Трофименко В.М. Уголовно-процессуальные гарантии в системе правового статуса личности / В.М. Трофименко // Актуальные проблемы государства и права: Сборник научных трудов юридического института Одесского госуниверситета им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1998. – Вып. 5. – С. 114-117.
3. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
4. Общая теория прав человека / [И.А. Карташкин., Н.С. Колесова., А.М. Ларин. и др.; отв. ред. Е.А. Лукашева]. – М.: Норма, 1996. – 520 c.
5. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: [монограф.] / В.М. Тертишник. – Дніпропетровськ: Юрид. Акад. МВС України, Арт-Прес, 2002. – 432 с.
6. Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 1997. – 742 с.
7. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе/ Н.В. Витрук.; отв. ред.: В.А. Патюлин. – М.: Наука, 1979. – 229 c.
8. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: учебное пособие/ Л.Д.Воеводин.; отв. ред.: Н.А. Богданова. – М.: Издво Моск. ун-та, Норма, Инфра. – М, 1997. – 304 c.
9. Тищенко М.М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня дра юрид. наук: 12.00.07/ М.М. Тищенко. – Х., 1999. – 21 с.
10. Мартынчик Е.Г. Проблемы процессуального статуса и эффективности охраны прав подсудимого (осужденного) в судах первой и кассационной инстанций: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.09/ Е.Г. Мартынчик. – Кишинев, 1981. – 424 c.
11. Строгович М.С. Курс совтеского уголовного процесса: в 2-х томах. / М.С. Строгович. – М.: Издательство “Наука”, 1968. – Т. 1. – 470 с.
12. Шаповал Т.В. Правовий статус фізичної особи: деякі питання теорії / Т.В. Шаповал // Вісник національної академії прокуратури України. – 2008. – № 3. – С. 32-37.
13. Нажимов В.П. Об уголовно-процессуальных функциях / В.П. Нажимов // Правоведение. – Л.: Изд-во Ленингр. унта, 1973. – № 5. – С. 73-82. 
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
May
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція