... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 04.10.2011 - Секція №5
Демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, курс на проведення правової реформи, вимагають перегляду традиційних підходів вітчизняної науки стосовно права і його джерел, у тому числі джерел кримінально-процесуального права. Сьогодні в ст. 9 Конституції України закріплено положення про те, що "чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Таким чином, загальновизнані принципи й норми міжнародно-правових актів, з одного боку, є складовою частиною кримінально-процесуального права, і безпосередньо породжують права людини в кримінальному процесі (п. 2 ст. 8, п. 1 ст. 9 Конституції України), а, з іншого - є важливою передумовою вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України. Тому, закономірно, що з реформуванням кримінального судочинства та розробкою нового Кримінально-процесуального кодексу України, посилена увага до міжнародних принципів захисту й забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, взаємодії органів слідства і судів України з відповідними установами іноземних держав у процесі здійснення провадження в кримінальних справах. Проблема злочинності, зокрема, боротьба з нею, зобов'язувала держави об'єднувати свої зусилля та надавати одна одній правову допомогу.
На сьогодні, відомі численні пам'ятки історії, що підтверджують існування міжнародного співробітництва між державами у цій галузі. Україна, на всіх етапах своєї історії, намагалася поєднувати спільні інтереси між слов'янськими народами, князівствами, церквою та іншими громадами. Необхідно було швидко орієнтуватися у міжнародній ситуації, розробляти узгоджені плани дій та вдосконалювати форми взаємодії та надавану правову допомогу. Слід відмітити, що Україна як самостійна держава (принаймні до 1991 р.) не існувала, тому вона асимілювала різні законодавчі акти в свою нормативну базу. Таким чином, відбувався процес імплементації міжнародного законодавства в національне на всіх етапах розвитку і становлення України як незалежної держави.
Після Жовтневої Революції 1917 р. відбулися зміни в суспільно-політичному ладі України. А згодом ще і утворення в 1922 р. СРСР призвело до втрати більшості зв'язків, які підтримувалися на рівні дипломатичних відносин. Перший договір про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах був укладений між СРСР та Корейською Народно-Демократичною Республікою в 1957 р. Після цього аналогічні договори були укладений з Польською Народною Республікою в 1957 р., Румунською Народною Республікою та Угорською Народною Республікою в 1958 р. Ці договори були аналогічні за назвою та змістом. В 1962 р. СРСР укладає договір з Югославією про правову допомогу у кримінальних справах. Це був єдиний договір, який не містив вирішення жодних інших проблемних питань, як кримінальних. І тільки через одинадцять років, в 1973 р., СРСР доповнив свою скарбничку міжнародних договорів - уклавши радикально новий за змістом договір про правовий захист і правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах з Іраком.
Згодом, СРСР уклав такі ж договори з Болгарією в 1975 р. і з Фінляндською Республікою в 1978 р. В 90-і роки ХХ ст. відбулася найбільш активна взаємодія України з міжнародними організаціями та іноземними країнами. Україна приєдналася до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і європейських конвенцій з кримінального судочинства. У столиці Білорусії, 22.01.1993 р., була укладена важлива для України Конвенція про надання правової допомоги та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах із країнами Співдружності Незалежних Держав. Згодом, Україна уклала двосторонні угоди про правову допомогу та взаємодію у кримінальних справах з Азербайджаном, Молдовою, Латвією і Литвою. В Україні також діють численні міжнародно-правові договори про взаємну допомогу, прийняті в рамках Статуту ООН і інших міжнародних організацій, в галузі боротьби з окремими найнебезпечнішими видами злочинів регіонального й міжнародного характеру. Інтеграція України у світове співтовариство неможлива без приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами, і Конституція країни проголосила вищою цінністю людину, а державу змусила забезпечувати права і свободи кожного окремого індивіда.
Закріплені в Конституції положення отримують особливе значення в кримінальному судочинстві [1, с. 11]. Діючі міжнародні договори України у сфері кримінального судочинства не забезпечують повною мірою потреби України в регулюванні зовнішніх зв'язків. Найближчим часом необхідно також прийняти кримінально-процесуальне законодавство для регламентації діяльності судово-слідчих органів при взаємодії з іноземними установами юстиції й передбачити основи співробітництва з іншими державами поза договірними рамками. У перспективі міжнародне співробітництво України в сфері кримінальної юстиції буде розвиватися на основі зближення законодавства з країнами ЄС [2, с. 143]. Але ці зовнішні зв'язки будуть ефективними лише за умови прийняття державної кримінальної політики, розвитку національного законодавства з урахуванням специфіки стану злочинності і її характеристик.
 
Список використаних джерел:
1. Гриненко А.В. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и другие. - Харьков: Консум, 2001. - 608 с.
2. Лукашевич В.Г. Використання практики Європейського суду з прав людини під час здійснення правосуддя в Україні / В.Г. Лукашевич, П.П. Узунов // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет. - 2006. - № 3. - С. 142-146.
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
May
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція