...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.06.2018 - СЕКЦІЯ №6
Судова реформа, що почалася у 2015 році та триває по сьогодні, потребує аналізу багатьох теоретичних та практичних питань, пов’язаних з адміністративних судочинством. Одним з таких є – визначення статусу прокурора в адміністративному судочинстві відповідно до останніх змін внесених до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ). Для того, щоб дослідити правовий статус прокурора в адміністративному судочинстві, необхідно звернутися до статті 53 КАСУ, в якій передбачено, що в установлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах Також у статті зазначається, що у випадках, коли відкривається провадження за позовною заявою, яку подав прокурор в інтересах держави, в особі уповноважених органів на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, то такий орган набуває статусу позивача. Якщо ж такий орган відсутній, або у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду, то тоді прокурор набуває статусу позивача [1].
Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор має право представляти інтереси громадян лише у таких випадках: якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист [2].
Отже, участь прокурора в публічно-правовому спорі, тобто процесі адміністративного судочинства, коли він здійснює представництво інтересів громадянина або юридичних осіб є реалізацією функції прокуратури, передбаченої статтею 131-1 Конституції України.
Виходячи із вищевикладеного, можна виділити такі форми участі прокурора в адміністративному судочинстві: як самостійний позивач в інтересах держави у разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави; як представник в інтересах держави за позовами інших осіб; як представник в інтересах держави в особі суб’єкта владних повноважень за позовом, апеляційною, касаційною скаргою, заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами прокурора; як представник в інтересах громадянина за позовами інших осіб; як представник в інтересах громадянина за позовом, апеляційною, касаційною скаргою [3, с. 73].
Актуальним залишається питання щодо подання доказів прокурором, оскільки обов’язковість подання доказів та здійснення процесу доказування відображається у принципі змагальності, закріпленому у статті 129 Конституції України та частині 1 статті 9 КАСУ. Для учасників адміністративного процесу, в тому числі прокурора, доказування полягає в обґрунтуванні обставин справи з метою переконати суд у їх істинності. Доказами прокурор підтверджує певні обставини для доведення наявності або відсутності порушених інтересів держави [4, с. 11]. Проведене у 2015 році Київським окружним адміністративним судом узагальнення судової практики застосування положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та іншого законодавства щодо участі в адміністративному судочинстві прокурора та органів прокуратури свідчить, що одним із найбільш типових недоліків практичної реалізації прокурором процесуальних повноважень у адміністративному судочинстві є ненадання до адміністративного суду доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги [4]. 
Таким чином, прокурор в адміністративному процесі здійснює представництво інтересів держави, інтересів окремих громадян, а також має право вступати за своєю ініціативою у справу, однак невирішеним залишається питання у яких випадках суб’єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином представництво законних інтересів держави, оскільки в процесуальному законодавстві відсутній визначений перелік таких випадків.

Список використаних джерел:
1. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV (Редакція станом на 05.05.2018). Відомості Верховної Ради України, 2005, 446 с.
2. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014. Відомості Верховної Ради України, 2015, 12 с.
3. Голосов С.С. Окремі питання правового статусу прокурора в адміністративному процесі України. Митна справа. 2015. № 4. С. 71—76.
4. Басай О. Докази та доказування прокурором в адміністративному судочинстві. Вісник Національної академії прокуратури України. 2016. № 4. С. 10—16.
5. Матеріали Узагальнення судової практики застосування Київським окружним адміністративним судом положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та іншого законодавства щодо участі в адміністративному судочинстві прокурора та органів прокуратури у 2013–2014 роках. URL: http://www.vasu.gov.ua/ sudovapraktika/uzagalnennya/dovidka_uchast_prokurora_v_adminsudochinstvi/ (дата звернення: 12.06.2018).

Науковий керівник: Ярошенко А.С., к.ю.н., старший викладач кафедри загальноправових дисциплін та адміністрування Дніпропетровського державного університет внутрішніх справ. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція