... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №3
Законом України від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» у розділі II «Цивільний процесуальний кодекс України» у цивільне процесуальне законодавство введено нове поняття «малозначні справи».
Питання нормативного аналізу поняття «малозначні справи», можливості їх перегляду у касаційній інстанції, розширення дискреційних повноважень суду при вирішенні питання щодо права касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, а також правозастосовної практики викликають півні дискусії та потребує додаткового законодавчого врегулювання.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК («Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів») малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак ЦПК не містить визначення поняття «малозначні справи», що обумовлює його дискусійність. І.О. Ізарова зазначає, що термін «малозначні» доволі специфічний, оскільки значення справи для заявника не залежить від його ціни або складності розгляду і навряд чи варто ділити справи на значні та малозначні» [1, с. 18].
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року) [2].
Голова Касаційного цивільного суду Верховного Суду Б. Гулько слушно зауважує низку питань, які виникли у зв’язку з введенням поняття «малозначні справи» та особливостями їх перегляду у касаційній інстанції, а саме: які справи можуть бути віднесені до категорії малозначних; чи має право суд першої інстанції віднести справу до малозначних, якщо провадження у справі відкрито до 15 грудня 2017 року; чи має право суд апеляційної інстанції віднести справу до категорій малозначних, якщо місцевий суд не визнав справу малозначною; чи має право суд касаційної інстанції визнати справу малозначною і при відсутності винятків, передбачених законом, відмовити у відкритті касаційного провадження у справі, якщо ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не визнав справу малозначною, та інше. Звертається увага, що законодавець при віднесенні справи до малозначної мав на увазі певну властивість справи, незалежно від визнання її такою судом першої або апеляційної інстанції; слід враховувати положення ч. 3 ст. 3 ЦПК («провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи»); в окремих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до дискреційних повноважень Верховного Суду, враховуючи значущість справи для забезпечення єдності судової практики. Підкреслюється особливе значення судової практики при напрацюванні критеріїв віднесення справ до малозначних, визначення ефективності цього інституту [3]. 
При вирішенні питання про можливість касаційного оскарження судового рішення визначення справи малозначною застосовується як новий процесуальний «фільтр», однак критерії малозначності викликають суттєві зауваження. Так, критерій «ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб» не відповідає ступеню важливості такої ціни позову для особи, яка звернулася до суду з позовом, ціна позову повинна бути значно меншою для визначення справи малозначною. З 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатної особи встановлений у розмірі 1 762 грн., тобто, якщо розмір позивних вимог не перевищує 176 200 грн., то така справа може бути визнана малозначною, що явно не відповідає дійсному рівню матеріального становища більшості громадян України. У результаті виникає негативний процесуальний наслідок – обмеження доступу до суду, рішення з такої справи не може бути оскаржено у касаційному порядку. Критерії малозначності потребують більш детального аналізу з метою їх вдосконалення, приведення у відповідність з проблемами суспільства.

Список використаних джерел:
1. Ізарова І.О. Реформи цивільного процесуального законодавства в незалежній Україні: 1991-2017. Україна на шляху до Європи: реформа цивільного процесуального законодавства. Зб. наук. праць. Київ, 2017. C. 17—19.
2. Практика застосування Верховним Судом інституту малозначних справ. URL: https://www.yurfact.com.ua/fakty/praktyka.
3. Гулько Б. Малозначні справи у практиці Верховного Суду: URL: https://sud.ua/ru/news/blog/11647-maloznachni-spravi-u-praktisi 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція