... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №5
У теорії права ще за радянських часів склалася вчення про правопорушення як суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке порушує норму права. При цьому підкреслювалось, що «за своєю соціальною значущістю ця поведінка є соціально шкідливою (або соціально небезпечною), тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальним суспільним відносинам, що розвиваються у правовій формі, – правам, свободам, законним інтересам суб’єктів… Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпечності те чи інше діяння у конкретних історичних умовах розглядається законодавцем як злочин, адміністративне правопорушення, дисциплінарний проступок тощо. Це, в свою чергу, спричиняє різні види юридичної відповідальності – кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну та ін.» [1, с. 360].
Серед загальновизнаних принципів юридичної відповідальності в юридичній літературі називається відповідність санкції норми про відповідальність рівню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення. Так, в авторитетній Юридичній енциклопедії стверджується, що «санкція як наслідок вчинення правопорушення завжди має відповідати рівню соціальної небезпечності, тяжкості протиправного вчинку» [1, с. 387—388]. Якщо ці постулати вірні, то це означає ніщо інше ніж те, що санкція повинна відповідати характеру та ступеню суспільної небезпеки правопорушення і законодавці мають вибудувати санкції у відповідності з цим принципом. При цьому треба приймати до уваги ту обставину, що характер суспільної небезпечності – це якісний, а ступінь –кількісний критерії. Характеру суспільної небезпеки має відповідати вид юридичної відповідальності (адміністративний чи кримінальний проступок, чи злочин) тобто це якісна відмінність, а, значить, їм повинні відповідати якісно відмінні види і розміри покарань. 
Характер суспільної небезпечності правопорушення найбільш повно втілюється у найбільш суворому виду покарання серед інших видів покарання, якщо санкція носить альтернативний характер.
Ступінь суспільної небезпеки в першу чергу виражена в розмірах того чи іншого виду покарання і дає можливість суду крім неї врахувати при призначені покарання конкретній особі дані, які її характеризують, та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Ось чому в санкції норми повинні бути чітко визначені розміри покарання (верхня та нижня його межа). Якщо це так, тоді слідуючи цьому підходу (принципу), законодавець не повинен виписувати в санкціях норм різних видів покарання та злочинів різного ступеня тяжкості однакових за видом і розміром покарань. 
На жаль, в чинних нині Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та Кримінальному кодексі України (далі – КК) названий підхід до побудови санкцій послідовно не витриманий, що, на мою думку, не відповідає фундаментальному принципу справедливості. Так, коли звернутися до системного аналізу санкцій в нормах КУпАП та КК, ми знаходимо абсолютно однакові покарання, передбачені як за проступок, так і за злочин. Наприклад, порівняємо санкції ст.51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» [2] та частини 1 ст.185 ККУ «Крадіжка» [3]. І перша, і друга передбачає штраф, в першому випадку від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в другому – штраф від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Це означає, що за якісно різні види правопорушень (проступок та злочин) закон передбачає можливість призначення однакового покарання у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян. 
Доречно зауважити, що стаття 24 КУпАП передбачає десять видів адміністративних стягнень, з яких три тотожні з кримінальними покараннями, передбаченими ст. 51 КК України. Це штраф, громадські та виправні роботи. Згідно ст. 27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Таким чином, в загальних положеннях щодо стягнення у вигляді штрафу в КУпАП не встановлено мінімально можливу межу штрафу (в КК вона становить тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Це дало змогу встановити в санкціях багатьох норм про адміністративну відповідальність (наприклад, за порушення у сфері дорожнього руху) розміри штрафів, які набагато вищі за розміри штрафів, передбачені кримінальним законом за вчинення кримінальних правопорушень. Навряд чи такий підхід законодавців можна визнати справедливим і науково обґрунтованим.
Треба сказати, що санкція використовується також для потреб класифікації злочинів за їх тяжкістю тобто ступенем суспільної небезпечності. Згідно частини 1 статті 12 КК злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі залежно від ступеня тяжкості. Робиться це за допомогою санкцій відповідних статей КК. Законодавцем використані в якості формальних критеріїв для вимірювання ступеню суспільної небезпечності злочинів і віднесення їх до певних груп злочинів строк позбавлення волі та розмір штрафів, що передбачений санкціями відповідних статей КК. У зв’язку з таким підходом законодавця до вибору критеріїв класифікації злочинів необхідно зауважити, що встановлення штрафів в якості покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини є невиправданим з наукової точки зору, оскільки їх невідповідність ступеню суспільної небезпечності такого роду злочинів очевидна. Тому слід повернутися до попередньої редакції цієї статті, яка обґрунтовано передбачала один критерій – строк позбавлення волі.
У Законопроекті №7279-д «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», прийнятому Верховною Радою України в першому читанні [4], пропонується наряду із злочинами ввести такий різновид кримінальних правопорушень як кримінальні проступки і віднести до них злочини невеликої тяжкості (за прикладом кримінального законодавства Російської Федерації). У зв’язку з цим виникає питання відмежування кримінальних проступків від адміністративних та від злочинів. На мою думку, зробити це можливо за рахунок чіткого розмежування санкцій, використовуючи той же самий критерій – наявність чи відсутність такого виду покарання як позбавлення волі в санкціях відповідних статей. Кримінальним проступком слід вважати протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння, за яке законом (санкцією норми) передбачені покарання більш м’які ніж позбавлення волі.
На мою думку, основні покарання на відміну від додаткових, які більш орієнтовані на суспільну небезпечність особи, відображають не тільки ступінь, але й характер суспільної небезпечності злочинів. 
На підставі викладеного, для приведення законодавства про адміністративну та кримінальну відповідальність у відповідність з характером та ступенем суспільної небезпечності вчинених проступків та злочинів пропонується встановити наступні мінімальні та максимальні межі строкових та грошових покарань, за які не може виходити санкція конкретної статті:
1. За адміністративний проступок – штраф у розмірах від десяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року включно; громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день; виправні роботи на строк від одного до трьох місяців включно із відрахуванням десяти відсотків заробітної плати в доход держави; адміністративний арешт на строк від однієї доби до тридцяти діб.
2. За кримінальний проступок – штраф у розмірі більше однієї тисячі, але не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян; позбавлення спеціального права або права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк більше одного, але не більше двох років; громадські роботи на строк більше шістдесяти годин, але не більше ста годин; виправні роботи (службові обмеження для військовослужбовців) на строк більше трьох місяців до одного року включно із відрахуванням п’ятнадцяти відсотків заробітної плати в доход держави; арешт більше одного місяця, але не більше одного року включно (для військовослужбовців з відбуванням у дисциплінарному батальйоні).
3. За злочини невеликої тяжкості – штраф у розмірі більше трьох тисяч, п’яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян; позбавлення спеціального права або права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк більше двох, але не більше трьох років; громадські роботи на строк більше ста, але не більше двісті годин;, виправні роботи (службові обмеження для військовослужбовців) на строк більше одного року, але не більше двох років із відрахуванням двадцяти відсотків заробітної плати в доход держави; обмеження волі на строк від одного до двох років включно (для військовослужбовців з відбуванням у дисциплінарному батальйоні); позбавлення волі на строк більше одного, але не більше двох років. 
4. За злочини середньої тяжкості – штраф у розмірі більше п’яти тисяч, але не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян; позбавлення спеціального права або права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк більше двох, але не більше п’яти років; громадські роботи на строк більше двісті, але не більше триста годин; виправні роботи (службові обмеження для військовослужбовців) на строк більше двох, але не більше трьох років більше двох, але не більше трьох років із відрахуванням двадцяти п’яти відсотків заробітної плати в доход держави;; обмеження волі на строк більше двох, але не більше п’яти років (для військовослужбовців з відбуванням у дисциплінарному батальйоні на строк не більше двох років); позбавлення волі більше двох але не більше п’яти років. 
5. За тяжкі злочини – позбавлення волі на строк більше п’яти років, але не більше десяти років.
6. За особливо тяжкі злочини – довічне позбавлення волі, позбавлення волі на строк більше десяти років, але не більше двадцяти років.
Наведена вище система покарань запропонована для застосування щодо фізичних осіб і не стосується юридичних осіб, система покарань для яких має свої особливості і не розглядається в даній доповіді.
Крім того, не слід забувати, що за судом залишається право призначати покарання більш м’яке, ніж передбачено законом, та звільняти від відбування покарання з випробуванням (статті 69 та 75 КК). 
Що стосується додаткових покарань, то їх система, види та порядок застосування в санкціях статей кримінального законодавства потребує окремого наукового дослідження.
Висновки. Санкції норм виражають характер і ступінь суспільної небезпеки діяння та особи винного і виступають маркерами для розмежування адміністративних і кримінальних правопорушень та для класифікації злочинів за їх тяжкістю.
Покарання, закріплені в конкретних санкціях правових норм, не можуть виходити за встановлені законом рамки (мінімальні та максимальні межі), що гарантує справедливість та законність їх застосування і відповідатиме рівню соціальної небезпечності правопорушень.
Якщо витримати запропоновану автором логіку побудови санкцій, то вони більш точно будуть виражати характер і ступінь суспільної небезпеки (шкідливості) протиправного діяння і одночасно виступати в ролі критерію для розмежування адміністративних правопорушень від кримінальних та кримінальних проступків від злочинів різної тяжкості.

Список використаних джерел:
1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: «Укр. енцикл.», 2003. Т. 5: П-С. 736 с.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 
3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
4. Рада планирует ввести институт уголовных проступков. Новости. Политика. 07.06.2018. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/rada-planiruet-vvesti-institut-ugolovnyh-1528382046.html 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція