... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. В основі норм права, прав і обов'язків людини і громадянина лежать цінності або ціннісні принципи. Слід зазначити, що цінності – це ті «атрибути» права, завдяки яким воно отримує свій сенс, і без них феномен права був би неможливий. Право може бути визначене як «цінність цінностей», тобто «основна настанова, за допомогою якої суспільство може відстоювати свої цінності» [3]. Цією здатністю право наділене внаслідок того, що вираженням його сутності є справедливість або, іншими словами, тому що право є нормативно закріплена справедливість. Хоча законодавство і справедливість не тотожні, вже ж справедливість є ідеалом, тим належним, до якого слід прагнути. 
У даний час, коли людство страждає від зростання агресії, насильницьких способів вирішення соціально-політичних проблем, прагнення до розвитку теорії справедливості, як базової соціальної цінності є цілком закономірним і нагальним. Формування правової держави в Україні, входження України до європейського політико-правового простору можливі лише за умови засвоєння і реалізації фундаментальних демократичних цінностей, основою яких є справедливість. 
Метою даної роботи є розкриття особливостей розуміння справедливості як правової цінності, що має принципове значення для висвітлення суті права. 
Стан дослідження. Питання щодо з’ясування цінностей права є актуальним не одне століття. Воно цікавило ще мислителів античних часів, які почали формувати концепції щодо співвідношення справедливості та права. На даний момент, проблема практичної реалізації правових цінностей постала надто гостро перед суспільством. Питання ціннісних аспектів права висвітлено у працях таких науковців, як: Т. Андрусяк, П. Рабінович, Я. Бігун, С. Сливка, О. Скакун, П. Поліщук, С.Максимов, О. Дзьобань, О. Тарасишина, О. Грищук та ін. 
Виклад основного матеріалу. Осмислення ідеї справедливості у філософії права було розпочато ще античними мислителями. За результатами досліджень сучасних науковців, дотримуватися справедливості, тобто не порушувати дозволених меж, було одним із найважливіших грецьких переконань. Піфагорійці стверджували, що сутність справедливості виявляється у відплаті рівного за рівне (добром – за добро, злом – за зло). Цінність справедливості вбачалася у тому, щоб у полісі панували чесні закони, щоб забезпечувалася гармонія полісного життя. Геракліт визначав справедливість як ідеальний світовий порядок, «божественний логос», якому повинні підпорядковуватися і люди, і Боги. При цьому він зауважив, що «для Бога все є справедливим, прекрасним і добрим, тоді як люди одне вважають справедливим, а інше – несправедливим». В силі абсолютності й об’єктивності божественна справедливість визначалася істинною, а людські ж бачення справедливості вважалися недосконалими, так як формуються під впливом обставин і переконань. У працях Аристотеля справедливість нерозривно пов’язана з дотриманням законів (лише справедливих законів). Ознакою справедливості є пропорційний розподіл благ та відплат. У теологічних концепціях Августина Блаженного та Фоми Аквінського справедливість трактувалася як ідея вищого божественного одкровення, у працях основоположників європейської філософії права – Г. Гроція, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббса, Дж. Локка, як ідея договірного характеру справедливості через укладення суспільного договору. Розвиваючи теорію суспільного договору, Дж. Ролз наголошував, що справедливість є найважливішою чеснотою суспільних інститутів. Жодні з форм суспільного життя не можуть існувати, якщо вони є несправедливими. Кожній особистості гарантується недоторканність, яка заснована на справедливості і яка ніким не може бути порушена. Ідея справедливості висвітлена і в концепції І. Канта. Вона відображена як «категоричний імператив», тобто безумовне, беззаперечне правило суспільного співжиття індивідів: не роби іншим того, чого не бажаєш собі. К. Маркс та В. Ленін у своїх концепціях вбачали встановлення справедливості через побудову соціалізму та комунізму. Однак їхні ідеї знівельовували індивідуальність особистості [5]. 
Та, незважаючи на особливу зацікавленість питанням справедливості і різноманітності поглядів до її розуміння, проблема справедливості залишається досить актуальною, як завжди на зламах історії, коли відбувається переоцінка системи цінностей. 
Сучасне суспільство вимагає розробки універсальних принципів справедливості у зв’язку з процесами глобалізації [4, с. 169]. Зміст універсальної справедливості становлять: 
1) вимога рівності, тобто основа справедливої поведінки;
2) ідея взаємозалежного скоєного і розплати за це: «кожному - своє», або (розподільча справедливість);
3) вимога рівноваги між втратою і придбанням («справедливість обміну»), або зрівняльна справедливість.
Характеризуючи універсальну справедливість, слід взяти до уваги такі цінності права, як життя, свобода, власність. Саме вони втілюються у визнанні основних прав людини.
Справедливість є однією з основних принципів права. Право виникло і розвивається заради практичної реалізації ідеї справедливості. Справедливість виступає як особливий механізм, що підтримує в суспільстві міру рівноваги правових цінностей і одночасно є визначальним моментом домінування при конфліктному зіткненні цих цінностей. Вона потребує узгодження між практичною діяльністю індивідів і соціальних груп та їхнім становищем у суспільстві, між правами й обов'язками, якими вони наділені, працею та винагородою, заслугами і їх суспільним визнанням [1].
Справедливість як основна правова цінність розглядається як ідеал, до якого потрібно прагнути і якого досягти не так легко. Слід зважати, що поняття «справедливість» сприймається суб’єктивно і часто його трактують по-різному. Та саме право є тим «інструментом», який повинен забезпечити гармонію у суспільстві, власне для цього воно і створене. Та варто зазначити, що право не може забезпечити абсолютної справедливості, воно лише намагається мінімізувати нерівність серед людей. Категорії право і справедливість є взаємозалежними та взаємопов’язаними частинами. 
Справедливість має особливу етичну природу і належить до сутності соціального буття людини. Законодавець повинен враховувати ці моральні аспекти справедливості, так як вони переплітаються із правовими основами життя соціуму. Адже справедливість, яка не закріплена на законодавчому рівні, без правових механізмів захисту і гарантій реалізації стає просто моральною якістю, якою легко зможуть нехтувати. Тому саме завдяки правовому закону, справедливому суду, закріпленим правам людини право здатне реалізовувати справедливість у державі [2].
Справедливість тісно пов’язана з моральними якостями, або так званими вимогами до індивідів та законодавця. Моральна характеристика права дає можливість оцінити діяльність держави та визначити, наскільки її право відображає загальнолюдські цінності, чи є воно істинним і чи справді здатне захистити права і свободи людей.
Висновок. Отже, необхідно усвідомити, що недостатньо знати, що таке справедливість, потрібно реалізовувати її в життя. Адже справедливість виступає внутрішнім змістом права, його внутрішнім наповненням. Саме вона є основою права і складовою правової аксіології, наділена гуманістичним потенціалом. Закон, який враховує моральні аспекти, є неправовим і викликає свавілля у державі, нівелювання правами людей. Тому існування права без справедливості є неможливим.

Список використаних джерел:
1. Бандура О. Справедливість та її роль у системі цінностей права. Закон и жизнь. 2012. № 11. С. 31—34.
2. Берман Г.Дж. Вера и закон: примирение права и религии. Москва, 1999.
3. Гергун А. Справедливість та межі традиції: відповідь Джона Ролза комунітаристам. Наукові записки. Серія: Філософія. Вип. 10. С. 359—373.
4. Данильян О., Дзьобань О., Максимов С. Філософія права: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.]. Харків: Право, 2009. 208 с.
5. Рабінович П.М., Добрянський С.П., Гудима Д.А. Філософія права: проблеми та підходи: Навч. пос. Львів: Льв. нац. ун-т ім.. І. Франка, 2005. 332 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція