... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №3
Останнім часом законодавці у В’єтнамі були дуже активними у контексті модернізації багатьох аспектів в’єтнамського законодавства шляхом проведення реформ. Деякі з цих реформ пов’язані з кодифікацією міжнародного приватного права, хоча й частковою. Наприклад, 19 червня 2014 року Національна Асамблея В’єтнаму прийняла новий Закон про шлюб та сім’ю. Цей закон містить положення, що стосуються іноземної юрисдикції та визнання рішень іноземних судів (зокрема, Глава VIII – Шлюбні та сімейні відносини, що включають іноземні елементи) [1].
Вищезазначений Закон В’єтнаму вступив в силу з 1 січня 2017 року. Складається він із 133 статей, об’єднаних у дев’ять розділів. Закон регламентує шлюбний та сімейний правові режими, норми поведінки членів сім’ї та обов’язки окремих осіб, організацій, держави та суспільства у створенні та зміцненні шлюбного та сімейного режиму. Порівняно з чинним законодавством, закон має багато істотних змін, зокрема, в контексті регулювання правовідносин з іноземним елементом [2]. Так, ст. 3 Закону встановлює, що шлюбні та сімейні відносини з іноземним елементом означають відносини, в яких принаймні один партнер є іноземцем або в’єтнамцем, який проживає за кордоном, або в яких партнерами є громадяни В’єтнаму, однак, основи для встановлення, зміни або припинення цих відносин регулюються іноземним правом, або ці відносини виникають за кордоном, або ж майно, пов’язане з цими відносинами, знаходиться за кордоном. 
Що ж до права, яке повинно застосовуватися до регулювання вищезазначених правових відносин, то, якщо законом не передбачено інше, в'єтнамські правові норми щодо шлюбу та сім’ї застосовуватимуться і до шлюбних та сімейних правовідносин із іноземним елементом (ст. 122). Однак, якщо цей Закон та інші нормативні документи В’єтнаму відсилають до застосування іноземного законодавства, то таке іноземне право застосовується лише, якщо таке застосування не суперечить основним принципам, викладеним у статті 2 Закону. У разі ж, якщо договір, учасником якого є В’єтнам, відсилає до застосування іноземного законодавства, то у цьому випадку також буде застосовуватися таке іноземне право.
Як вже зазначалося, у новому Законі В’єтнаму про шлюб та сім’ю є деякі поправки у порівнянні з попередньо діючими нормами. Наприклад, сюди можна віднести детальну консульську легалізацію документів та актів про шлюб і сім’ю. Документи, встановлені, видані або завірені компетентними іноземними установами, для використання у вирішенні справ та питань, що стосуються шлюбу та сім’ї, повинні бути юридично завірені, крім випадків, коли вони можуть бути звільнені від консульської легалізації за договорами, стороною яких є В’єтнам, або ж за принципом взаємності (ст. 124). Закон також додає положення про застосування погодженого режиму щодо подружнього майна та врегулювання наслідків співжиття чоловіків і жінок як чоловіка та дружини без реєстрації міждержавних шлюбів [3].
Тепер перейдемо до розгляду ще однієї, не менш важливої події в контексті кодифікації МПрП у В’єтнамі, якою стало прийняття Національною асамблеєю 24 листопада 2015 року нового Цивільного Кодексу, що містить двадцять п’ять статей, які стосуються цивільних правовідносин з іноземним елементом (Частина V, ст. 663-687). Важливо зазначити, що Кодекс набрав чинності 1 січня 2017 року і замінив Цивільний Кодекс 2005 року, в якому цивільним правовідносинам з іноземним елементом була присвячена Частина VII (ст.752-777) [4]. Сфера застосування Частини V нового Кодексу міститься у ст. 663, яка встановлює, що цивільні правовідносини вважаються такими, що  містять іноземний елемент, якщо наявний один з наступних критеріїв: (1) принаймні одна зі сторін є іноземною особою; (2) у випадку, якщо сторони мають національність В’єтнаму, такі правовідносини вважаються з іноземним елементом, якщо вони виникли, були змінені або припинилися в іноземній державі і коли предмет цих правовідносин знаходиться теж в іноземній державі [5].
Цікавим є питання права сторін обирати застосовне законодавство. Цей принцип відображений у законодавстві В’єтнаму, але в обмежених випадках. Так, відповідно до положень Цивільного кодексу 2015 року вибір сторін застосовного права визнається в деяких питаннях щодо власності та особистих відносин. Зокрема, якщо це дозволено законом, то сторони можуть реалізувати свій вибір застосовного законодавства таким чином: 
по-перше, у відносинах власності та інших прав на транзитні активи (ст.678);
по-друге, у договірних відносинах (крім деяких окремих випадків, коли предметом договору є нерухоме майно), стосовно трудового договору, споживчого договору, що передбачає законні права та інтереси третьої сторони;
по-третє, у зв’язку з компенсацією за позадоговірними збитками.
В основному, Цивільний кодекс 2015 року розширює сфери відносин, в яких сторони мають вибір застосовного законодавства порівняно з положеннями Цивільного кодексу 2005 року. На додаток до перших двох обставин Цивільний кодекс 2015 також додає обставину, при якій сторони можуть погодитись вибрати закон, який буде застосовуватися у випадку виплати компенсації за нанесення позадоговірної шкоди. Однак, разом з тим, якщо сторони не зможуть погодитись з вибором застосовуваного права, то перевагу матиме право країни, в якій виникають наслідки таких дій. Ці положення містяться у ст.687 Кодексу [6].
Крім того, Цивільний кодекс 2015 року також розширює сферу вибору сторонами застосовного законодавства у договірних відносинах. Зокрема, Цивільний кодекс 2005 року накладав обмеження на вибір права, що застосовувалося до договірних відносин з точки зору прав та обов'язків сторін, і не передбачав інших можливостей, таких як тлумачення договору, виконання договору, юридичні зобов’язання, включаючи оцінку шкоди, термін дії договору, форму контракту тощо. Проте зараз, згідно з Цивільним кодексом 2015 року, сфера права вибору законодавства може бути поширена на всі ці питання, пов'язані з договірними відносинами. Це нове регулювання усунуло протиріччя, що існувало між двома правовими актами, а саме між Цивільним кодексом 2005 року та Торговельним законом 2005 року. Фактично, Торговельний закон у ст.5 визнає право вибору застосовного права для сторін у торговельних операціях із іноземним елементом, не обмежуючись жодним конкретним питанням щодо контракту [7]. Іншими словами, сторони мають право узгоджувати вибір застосовного законодавства до всіх питань, що випливають з цього типу торговельних відносин. Цивільний кодекс 2015 року розширює обсяг вибору сторін застосовного законодавства у своїх договірних відносинах, долаючи протиріччя у згаданому випадку [8]. 
Як ми бачимо, у порівнянні з попереднім, Цивільний кодекс 2015 року розширює обсяг вибору сторін застосовного законодавства у цивільних відносинах, пов'язаних з іноземним елементом, але разом з тим забезпечує юридичні права та інтереси суб’єктів, що знаходяться в невигідному становищі (наприклад, працівники, споживачі) і третіх осіб. Короткий огляд нових кодифікацій, що містять положення міжнародного приватного права, дають можливість зробити висновок, що новий Цивільний Кодекс В’єтнаму в цілому відповідає міжнародній практиці, адже він подолав обмеження Цивільного кодексу 2005 року щодо свободи вибору застосовного законодавства у правовідносинах з іноземними елементами. Завдяки цьому, міжнародне приватне право В’єтнаму стало більш узгодженим в контексті міжнародної інтеграції, а також практики кодифікації міжнародного приватного права в багатьох країнах світу. 
 
Список використаних джерел:
1. Commentaries on Private International Law. Vol. 2, Issue 2. URL: https://goo.gl/rgyFRM.
2. New Law on Marriage and Family. Vietnam Law & Legal Forum. 2015. URL: http://vietnamlawmagazine.vn/new-law-on-marriage-and-family-4067.html.
3. Vietnam Law on Marriage and Family. 2014 URL: http://vietnamlawenglish. blogspot.com/2014/06/vietnam-marriage-and-family-law-2014.html.    
4. Civil Code of Vietnam. National Assembly. 2005. URL: https://goo.gl/L9AJKC.
5. Vietnam Civil Code No. 91/2015/QH13. 2015. URL: http://www.wipo.int/wipolex/en/text. jsp?file_id=445413. 
6. Nguyen T. Party autonomy in Vietnam – the new choice of law rules for international contracts in the civil code 2015. Journal of Private International Law. 2018. URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/17441048.2018.1507984. 
7. Vietnam Commercial Law. National Assembly. 2005. URL: http://www.moj.gov.vn/vbpq/ en/lists/vn%20bn%20php%20lut/view_detail.aspx?itemid=5497. 
8. Binh T. Choice of Law and Dispute Settlement Forum for Contracts Involving a «Foreign Element» from the Perspective of Vietnamese Law. The Asian Business Lawyer. URL: https://goo.gl/zmJ3Ej. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція