... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
У сучасний період економічна система є формуючим фактором політичної системи. Об’єктом юридичної науки є держава і право. Ці дві категорії є невід`ємною складовою нашого життя, тому їх розвиток безпосередньо або опосередковано впливають на наше життя. Тому у цій статті я розповім про сучасні тенденції розвитку правової системи у нашій країні, зокрема її економічної складової, як це впливає на нас із вами. 
Право «живе» в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього, але й вони відчувають його вплив. До таких явищ належать економіка і політика. Економіка – одна зі сторін матеріального виробництва в широкому значенні цього поняття, друга сторона – соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування і відтворення фізичного життя людини. Взаємодія цих сторін матеріальних відносин є об’єктивною основою формування права. Наприклад, власність є соціально-економічним явищем дійсності. І лише в поєднанні з юридичним елементом виникає право власності. Сама по собі належність комусь майна означає лише «прив’язку» суб’єкта власності до об’єкта, особи до речі. І лише юридичний зв’язок між ними переводить це соціально-економічне явище в правову площину. Лише за її наявності і можна говорити про право власності. Звідси випливає, що певним економічним відносинам відповідає правова форма, яка закріплює їх. 
Економіка впливає на право або безпосередньо, або опосередкованим шляхом – через державу, політику, правосвідомість та ін. Безпосередній вплив економіки на право проявляється в праві держави розпоряджатися засобами виробництва, які знаходяться в її власності. Найтиповішим є опосередкований вплив економіки на право. Це виявляється у визначенні державою розміру податків, мінімуму заробітної плати, строку відпустки, встановлення правил екологічної і технічної безпеки та ін. Зворотний вплив права на економіку відбувається у три основні способи: – право закріплює сформовані економічні відносини, гарантує їх стабільність (право як закріплювач); – право стимулює створення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови (право як стимулятор); – право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини, особливо такі, що знов виникли (право як охоронець). 
Щоб підкреслити вплив економіки на право варто зазначити, що право відповідає матеріальним умовам життя, обумовлене ними, фіксує їх. Воно не може бути вище ніж рівень економічного розвитку суспільства. В умовах трансформації економічної системи суспільства право може виступати як певний стимулятор розвитку цих відносин. Право не може насаджувати ринкові відносини, але може сприяти їхньому розвитку. Воно здатне зняти перепони на шляху до ринку, створити додаткові економічні стимули, закріпити економічні основи ринкової динаміки, визначити коло суб’єктів ринкових відносин та ін. У Україні право стимулювало забезпечення економічної свободи, розвиток права приватної власності, затвердження рівноправності форм власності, захист бізнесу від надмірного регулюючого впливу держави, запобігання забрудненню довкілля та ін. Проте нові, більш розвинуті за своїм наповненням виробничі відносини, не можуть з’явитися раніш, ніж будуть підготовлені необхідні матеріальні передумови.
Отже, визначаючись економікою, право справляє зворотний вплив на економіку – або сприяє розвитку економіки, прискорює її, або гальмує поступальний рух уперед. Гальмування відбувається в тому разі, коли економічні вимоги в праві відбиваються в перекрученому вигляді [7].
Економічна система це базис розвитку будь-якої держави, оскільки від її розвиненості залежить добробут держави і її населення особливо. На даному етапі склалась важка ситуація в Україні, вирішення якої залежить від тих змін, які проводяться в усіх галузях права, а також реформ які проводяться в державі щодо економічної системи. Проблем і недопрацювань в нашій правовій системі дійсно дуже багато, це пов`язано передусім із історичними подіями. Тому для подальшого розвитку необхідно розуміти, що за один рік вивести Україну на найвищий рівень не вдасться, тому кожен у нашій державі повинен набратися терпіння та своєю діяльністю сприяти розвитку економіки, тобто сплачувати все те, що передбачено законами. Наприклад належна і добросовісна сплата податків у повній мірі впливає на ріст державного бюджету.
З переходом України до ринкової економіки, зміною форм власності, зростає потреба у вдосконаленні методологічних та організаційних аспектів контролю. Державний фінансовий контроль на сьогодні є однією із найважливіших функцій державного управління, значення якої дедалі зростає. Тому розбудова цілісної системи фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і в практичному плані. Саме тому, своєчасне виявлення та усунення недоліків, вдосконалення та реформування державного фінансового контролю в нашій державі набувають особливої актуальності та важливості.
Існує ряд проблем у цій сфері. Перш за все, йдеться про групу проблем організаційного характеру, а саме: відсутність чіткого переліку органів, на яких покладено здійснення в Україні державного фінансового контролю, та їх повноважень. До другої групи слід віднести проблеми правового характеру. Так, чинне в Україні бюджетне та фінансове законодавство має чимало прогалин і слабких місць, що призводить до поширення махінацій і шахрайства в сфері бюджетних коштів і державного майна. Однією з причин таких юридичних колізій є недостатня участь контролюючих органів у процесі розробки нових і вдосконалення існуючих нормативно-правових актів щодо державного фінансового контролю, формування, розподілу та використання бюджетних коштів, здійснення заходів із запобігання фінансових порушень. Третя група складається з проблем методологічного характеру. Одна з них – відсутність базової методології проведення державного фінансового контролю (специфічних процесуальних норм) і слабкість її теоретичних і методологічних основ, що спричиняє масові фінансові порушення в Україні. Поряд із тим, відсутність специфічних процедурних стандартів здійснення державного фінансового контролю призводить до безсистемності та хаотичності у підходах контролюючих органів до трактування аналогічних правопорушень і визначення відповідальності за них. Крім цього, до даної групи проблем слід віднести незабезпечення комплексності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного та наступного контролю. За результатами діагностики функціонування сучасної системи державного фінансового контролю в Україні виявлено, що на сьогодні державний фінансовий контроль переважно здійснюється контролюючими органами у вигляді перевірок і ревізій й попереджувально-профілактичної функції він практично не виконує .
Усі ці чинники – свідчення негативних тенденцій розвитку економічної системи, що відповідно негативно впливають на економічний стан країни, вдаряючи по її бюджету. В Україні і без того багато боргів пов`язаних із сьогоднішньою ситуацією, тому те як розподіляються кошти, проводиться оподаткування, стягуються штрафи та багато іншого, безпосередньо впливає на надходження до державного бюджету і відповідно впливають на такі категорії, як прожитковий мінімум громадян, пенсії, соціальні виплати і тому подібне. Кожна людина повинна знати цю систему і обов’язки, які вона повинна виконувати для того, щоб мати відповідні права і отримувати те на, що вона розраховує, тому те на скільки добросовісно люди виплачують те що вони повинні залежить все що перераховано вище. 
Однією із негативних тенденцій є розвиток популізму – загравання політиків та політичних сил із масами, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних успіхів у вирішенні проблем людей у разі приходу до влади. У нас популізм має класово-регіональні ознаки та за відсутності класичних ідеологічних партій присутній у риториці майже всіх політичних гравців. До речі, на думку експертів, це все розпочалось ще на початку 2000-х, коли тодішня опозиція ввела термін «злочинна влада». З тих пір у нас всі влади апріорі злочинні, й проти них всі мають боротися. Класичні ознаки української партії, яка використовує популістичну риторику, можна продемонструвати на прикладі Пенсійної реформи, яку ініціював прем’єр-міністр В. Гройсман: 1) Маніхейство в риториці (Гройсман як ініціатор поганий тому, що пропонує погану реформу. Ми – опозиція, гарні, оскільки пропонуємо набагато кращий варіант. Правда, який це варіант – вони не вказують); 2) Завищені та нереалістичні соціальні обіцянки (якби ми були при владі, пенсії підняли б не для 9 млн пенсіонерів, а для всіх. І не на 500-1000 гривень щороку, а одразу в 3-5 разів до 5-7 тисяч гривень, і так би продовжувалось кожен рік. При цьому реалістичні бюджетні джерела такої фінансової щедрості не вказуються); 3) Звернення до гасел та звинувачень. (Батьківщина та Опозиційний блок, вже звинуватили уряд у «пенсійній зраді», пообіцявши оскаржити рішення в Конституційному суді. При цьому вони чудово знають, що цей механізм оскарження процедурно не дієвий); 4) Гіперболізація проблеми (Батьківщина та Опозиційний блок заявили про «пенсійний геноцид». Щоправда, чому це геноцид, якщо по факту пенсії піднімаються для 9 млн пенсіонерів, політики не пояснюють); 5) Відсутність або гібридність ідеологій та партійних програм. Без коментарів; 6) Постійне протиставлення Влада/Народ. Влада апріорі нічого не може зробити гарного (ініціатива Гройсмана по Пенсійній реформі ганебна по своїй суті, оскільки він пропонує «пенсійний геноцид»).
Ситуація в Україні погіршується тотальною недовірою до виборної демократії, державних інститутів, відсутність незалежних ЗМІ та постреволюційний синдром. Цьому питанню приділив увагу В. Гройспан, прем’єр вважає головним гальмом розвитку держави тіньову економіку та популізм. Саме вони, на думку глави уряду, найбільше заважають реформуванню економіки країни. В Україні 44 відсотки населення отримують державну допомогу, стверджує тижневик «Країна». За Конституцією, Україна – соціальна держава. А на практиці значна частина суспільства бідує. Влада не долає соціальну нерівність, а навпаки – поляризує її, переконує дописувач видання економіст Олексій Кущ. Західні суспільства розшаровані на класи, де середній є базовим елементом стабільності. Натомість в Україні на одному полюсі – невеличка частина багатіїв, на іншому – більшість населення. Не треба вигадувати велосипед, наголошує дописувач. Проблему низьких доходів інші країни вирішували стимулюванням внутрішнього платоспроможного попиту. Потрібно демонополізувати економіку. А не через тарифи збільшувати доходи фінансово-промислових груп і вимивати кошти середнього класу й бюджету. Кількість отримувачів допомоги від держави має не перевищувати 15 відсотків. Самі субсидії треба видавати живими грошима. При цьому потрібна справедлива, ринкова ціна на газ: і для населення, і для промисловості. Це був би додатковий поштовх до зростання економіки і доходів людей через зарплати. А кількість субсидіантів меншала б, зазначає автор.
Головним завданням країни в економічній сфері це введення ринкових відносин, але з цим може виникнути ряд проблем адже, як зазначає Цвік М.В.: «Ринкова економіка має не лише плюси. Вона соціально суперечлива і у зв'язку з цим тягне за собою негативні явища. Відомо, що свобода більш криміногенна, ніж тоталітаризм. При тоталіта­ризмі є можливість контролювати будь-які вчинки особи, задіяної в економічній сфері, у такий спосіб стримуючи економічну злочинність на припустимому рівні. У розвинених демократичних державах рівень економічної злочинності більш високий (з поступовою динамікою приросту), ніж у державах з недемократичними політичними режимами. У зв’язку з цим для ефективної боротьби з економічною злочинністю необхідне формування на­лежної правової бази, потрібної кількості кваліфікованих кадрів, фінансового і матеріально-технічного забезпечення, які б існува­ли в межах відповідного правового режиму» [6]. І я повністю поділяю його думку про те, що держава повинна приділити цьому більше уваги адже при прийнятті такого економічного курсу країни, влада повинна недопустити такої помилки, а саме росту незаконних діянь адже уникнення цієї проблеми значно вплине на ситуацію, збільшить прибуток держави, який має виключне значення особливо у сучасному суспільстві. Адже порівняння між державами та рівень її розвитку здійснюється за її економічною системою та станом, здатністю забезпечити населення і тому подібне. Але належним чином це не може бути зроблено оскільки існує ряд проблем у праві, які не дають розвиватись економіці і навпаки, це свідчить про нерозривний зв’язок економічної і правової систем. Тому, я вважаю, що для того, щоб вивести Україну на новий рівень розвитку потрібно наблизити політичну, правову і економічну системи до досконалості, для цього вистачить добросовісної співпраці політиків із народом та належне виконання обов’язків і певних дій обох сторін.

Список використаних джерел:
1. Актуальні проблеми теорії і практики бухгалтерського обліку, аудиту, аналізу й оподаткування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку 8 грудня 2017 року м. Кам’янець-Подільський.
2. Економіка та управління в ХХІ ст.: виклики та перспективи розвитку Умань Видавець «Сочінський М.М.», 2017
3. Матвійчук В.К. Загальні проблеми розвитку юридичної науки (14-18 ст.) Актуальні проблеми юридичної науки, 2010.
4. Біла І. Головним гальмом розвитку України є тіньова економіка і популізм – Гройсман (огляд преси). Радіо Свобода. 22 листопада 2018. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29613741.html
5. Таран В. Чим відрізняється «популізм» у Європі та Україні? Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2319082-cim-vidriznaetsa-populizm-u-evropi-ta-ukraini.html
6. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права. Харків «Право» 2002. URL: http://radnuk. info/pidrychnuku/38-tsvik/133-s-2---.html
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2001. URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-1632.html 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція