... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №4
Одним із основних принципів охорони навколишнього середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони довкілля. Даний принцип закріплений як на міжнародно-правовому (Декларація по навколишньому середовищу і розвитку, прийнятій на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 р.) так і на національному рівні (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища). Сутність та соціально-правове значення полягає в тому, що діяльність в сфері охорони навколишнього природного середовища повинна бути спрямована, в першу чергу, на недопущення негативних впливів на нього, а не на відновлення, відшкодування вже завданої шкоди, яка враховуючи особливість тих чи інших природних об’єктів, природних ресурсів взагалі не підлягає регенерації [1, с. 33].
Втілення превентивно-профілактичних заходів можливе за допомогою певного ефективного правового механізму, яким є оцінка впливу на довкілля.
Оцінка впливу на довкілля (далі – ОВД) – це оціночно-прогностична діяльність ймовірних негативно-шкідливих наслідків промислової діяльності для довкілля та здоров’я людей на етапі планування (проектування) такої діяльності. ОВД є обов’язковою процедурою та одним з ключових елементів попередження забруднення довкілля в усіх розвинених країнах світу, міжнародних фінансових установах.
Об’єктами ОВД як правило є: 
- конкретні проекти промислових об’єктів (електростанція, шосе, завод, тощо);
- плани та програми розвитку галузей та територій (так звана стратегічна екологічна оцінка);
- проекти, що фінансуються за рахунок міжнародної допомоги.
Проведення ОВД дає можливість прийняття оперативних, зважених, об’єктивних рішень щодо запланованої діяльності, яка потенційно впливатиме на навколишнє природне середовище. ОВД, на перший погляд, має певні спільні риси з екологічним моніторингом, проте ключовою відмінністю є те, що ОВД здійснюється на передпроектному етапі, тобто впливу на довкілля ще не відбувається, що дає можливість не допустити негативному впливу господарської діяльності. 
Донедавна в Україні діяла пострадянська модель ОВД. Вона полягала у поетапному проведенні двох різних процедур: оцінки впливу на навколишнє середовище (далі – ОВНС) та державної екологічної експертизи (далі – ДЕЕ). ОВНС та ДЕЕ проводились лише для об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, перелік яких затверджений КМУ [2, с. 7].
Суть ОВНС зводилась до того, що матеріали ОВНС надавались у складі проектної документації уповноваженим державним органам для експертної оцінки і повинні всебічно характеризувати результати оцінки впливів на природне, соціальне, включаючи життєдіяльність населення, і техногенне середовище та обґрунтовувати допустимість планованої діяльності. (п. 1.2 ДБН України А.2.2.-1-2003 «Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд»). ОВНС розроблялося замовниками будівництва та є їхньою власністю. ОВНС подавалось на державну екологічну експертизу до Міністерства екології та природних ресурсів чи його територіальних управлінь в областях. Доступ до ОВНС повинен бути відкритим і надаватися органом, що проводить державну екологічну експертизу для можливості взяти участь у такій експертизі громадськості [3, с. 7]. 
З прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (17. 02. 2011 р.) відбулись революційні зміни щодо ОВД, було внесено змін до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про екологічну експертизу».
Цими новелами фактично скасовано інститут екологічної експертизи в Україні.
На думку експертів, скасування ДЕЕ мало на меті скорочення дозвільних процедур у будівельній галузі. 
Сучасне нормативно-правове регулювання містобудівної діяльності не може достатньо забезпечити превентивність екологічних наслідків від небезпечної господарської діяльності, яке проявляється в наступному: по-перше суперечність із європейською практикою; по-друге визначення, прогнозування оцінка екологічних  Спричинене новим законом про регулювання містобудівної діяльності зменшення доступу громадськості до можливостей брати участь в ухваленні рішень з питань охорони довкілля суперечить ст. 6 «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (Орхуська конвенція), учасником якої є Україна. Це стало однією з причин того, що 01.07.2011 року нарада Сторін Орхуської конвенції прийняла рішення про невиконання Конвенції з боку України.
Скасування власне екологічної експертизи є безпрецедентним кроком, оскільки саме екологічна експертиза забезпечувала врахування результатів ОВНС у процесі прийняття рішення щодо планованої діяльності, відсутність якої відкриває безмежні можливості для зловживань та порушень принципів сталого розвитку, може спричинити ігнорування забудовниками екологічного законодавства, їх активну економію на охороні довкілля, забезпеченні нешкідливих для людини умов життя, що при техногенному навантаженні України, надмірному забрудненні повітря, водних об’єктів, накопиченні величезних обсягів відходів матиме катастрофічні наслідки. 
Тому процедура ОВНС, навіть у тій мірі, якою вона зараз інтегрована у містобудівну експертизу, не може забезпечити базових елементів ОВД, зокрема й європейської.
На думку науковців виходом із даної ситуації можливе наступними шляхами:
- повернення до попередньої моделі здійснення ОВД;
- вироблення нових механізмів в рамках чинних будівельних процедур;
- орієнтація в сторону європейської моделі ОВД [2, с. 3].
У зв’язку зі змінами, що відбулись у законодавстві, існує велика ймовірність спорудження та запуску екологічно небезпечних об’єктів, які загрожуватимуть життю і здоров’ю значної кількості осіб та можуть спричинити забруднення територій. Тому нагальною потребою є внесення змін до Законів України «Про містобудівну діяльність», «Про екологічну експертизу», які б відновили необхідність екологічної експертизи проектів забудови та проведення громадських слухань щодо спорудження конкретних об’єктів.
 
Список використаних джерел:
1. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посібник / Н.Р. Кобецька. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
2. Андрусевич А.О. Оцінка впливу на довкілля в Україні: вирішення проблеми по-європейськи / А.О. Андрусевич. – РАЦ «Суспільство і довкілля», 2011. – 18 с.
3. Петрів А.Л. Поширення та надання екологічної інформації: правові аспекти. Посібник для державних службовців. / За заг. ред. А.Л. Петріва. – Львів: ЕПЛ, 2010. – 56 с. 
 

Коментарі 

 
0 #1 Волошин І.В. 2012-03-06 00:11 Цитата:
На думку експертів, скасування ДЕЕ мало на меті скорочення дозвільних процедур у будівельній галузі.

І правильно, а то вже так розростили бюрократичний апарат, що поки позбираєш необхідну документацію, то вже будувати перехочеться…
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція