... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №4
У сучасних умовах розвитку глобалізаційних і інтеграційних процесів, які відбуваються не лише в Україні, а й у всьому світі важливе значення у механізмі охорони довкілля в цілому та у сфері використання і охорони земель повинні відігравати норми міжнародного та європейського права навколишнього середовища. Тим паче, що у відповідності до ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами від 14 червня 1994 року передбачена гармонізація законодавства України із законодавством ЄС [1]. Як зазначає А.М. Мірошниченко, «приблизна адекватність законів» має бути досягнута першочергово, у галузях охорони здоров’я та життя людей, тварин і рослин, навколишнього середовища, транспорту та ін. [2, с. 593].
Актуальність наукового дослідження проблем щодо національних та міжнародно-правових стандартів використання і охорони техногенно забруднених земель в Україні обумовлена тим, що сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування, а інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів, крім того, ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС, радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі, з використання вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі [3]. 
На сьогодні ступінь міжнародно-правового забезпечення охорони і раціонального використання конкретних природних ресурсів і об’єктів є різним, при цьому найбільш розвинутою є система норм міжнародного права щодо охорони і використання морів та Світового океану [4, с. 625]. Що ж стосується використання і охорони земель, то міжнародне співтовариство розглядає дану проблему переважною більшістю у контексті охорони природного середовища існування як важливого елементу захисту і охорони дикої флори та фауни [5, с. 122]. На наш погляд, пояснюється це тим, що у відповідності до ст. 14 Конституції України [6] та ст. 1 Земельного Кодексу України [7] земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, і саме остання через національне законодавство визначає порядок та особливості використання і охорони земель.
Тому можна констатувати те, що чіткі та безпосередні міжнародно-правові механізми регулювання відносин щодо правового режиму техногенно забруднених земель відсутні, натомість в якості міжнародно-правових актів, які опосередковано визначають охорону земель можна розглядати конвенції, які спрямовані на боротьбу і протидію різним видам забруднення. На наш погляд, до цієї групи слід віднести Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998 року, Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року, Декларація щодо забруднення навколишнього середовища, прийнята 01 жовтня 1976 року в Сан-Паулу, Стокгольмська Конвенція про стійкі органічні забруднювачі від 22 травня 2001 року, Базельська Конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їх знищенням від 5 травня 1992 року, Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій від 17 березня 1992 року, Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, спричинену при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом від 10 жовтня 1989 року, Ротттердамська Конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі від 10 вересня 1998 року, Конвенція ООН про боротьбу з опустеленням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелення, особливо в Африці від 29 червня 1994 року тощо [8].
З огляду на аналіз даних міжнародних документів, можна дійти висновку, що до основних напрямків міжнародно-правового регулювання відносин, які побіжно (опосередковано) пов’язані з охороною земель належать: обмеження при здійсненні господарської діяльності; відшкодування екологічної шкоди; забруднення навколишнього середовища; управління відходами; використання небезпечних речовин; застосування пестицидів; боротьба з опустеленням.
 
Список використаних джерел:
1. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст.241.
2. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами: закон України від 14 червня 1994 року ЄЄ // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
3. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник. / А.М. Мірошниченко. – [2-ге вид., допов. і. перероб.]. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 678 с.
4. Екологічне право України. Академічний курс: підруч. – [друге видання] / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
5. Вівчаренко О.А. Правова охорона земель в Україні: [монографія] / О.А. Вівчаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
6. Конституція України від 28 червня 1996 року з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
7. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
8. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / А.Андрусевич, Н. Андрусевич, З. Козак. – Львів, 2009. – 203 с. 
 

Коментарі 

 
0 #1 Тетяна 2012-03-03 00:39 Так, вельми актуальна тема. Охорона навколишнього природного середовища - одна з першочергових функцій держави, виконання якої повинно здійснюватися спільно з "сусідами". Інакше міфи про "кінець світу" можуть стати реальністю… Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція