... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №4
Законом України від 11 січня 2011 року внесено зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до яких земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, вважається об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На перший погляд, дані зміни розв’язали проблему, що виникала при поділі майна подружжя і полягала в питанні, чи відносити приватизовану земельну ділянку до спільного майна подружжя, чи ні, чітко визначивши, що законодавець обрав перший підхід. Такий підхід є традиційним ще з радянських часів: отримані у свій час у постійне користування земельні ділянки зазвичай оформлювалися на ім'я лише одного громадянина – глави чи члена сім'ї, голови колгоспного двора тощо. Державні акти на право постійного користування, які посвідчували право землекористування громадян, також виписувалися на одну особу, хоча цими ділянками фактично користувалися усі члени сім'ї чи двора, які володіли земельною правосуб'єктністю… З урахуванням цього, з усіма можливими застереженнями можна припустити, що закон закріплював презумпцію згоди другого з подружжя (який не подавав заяви) на приватизацію земельної ділянки. Однак такий підхід (якщо саме він мав місце), не є беззастережним, бо він має свої суттєві вади. Щонайменше, він не враховує двох моментів: а) другий з подружжя може взагалі не мати право на приватизацію земельної ділянки, наприклад, як іноземний громадянин або особа без громадянства; б) другий з подружжя не мав наміру приватизувати земельну ділянку, яка була надана у користування [1].
На підтвердження позиції про те, що приватизована земельна ділянка має належати до приватної власності одного з подружжя, наводять наступні аргументи: право на приватизацію земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації є особистим майновим правом особи, гарантованим земельним законодавством України. Це право тісно пов’язане з особою і реалізується нею особисто. Не допускається приватизація земельної ділянки на користь інших осіб чи відступлення права на приватизацію земельної ділянки. Крім того, законодавство України гарантує кожному громадянину України право на безоплатне одержання земельної ділянки в межах встановлених норм безоплатної приватизації. Таке право має кожен із членів подружжя та може реалізувати його незалежно від іншого. Реалізація одним із членів подружжя права на приватизацію в межах норм безоплатної приватизації не має позбавляти права іншого з членів подружжя скористатись своїм правом на безоплатну приватизацію.
Надання земельної ділянки в межах норм, встановлених Земельним кодексом України, здійснюється безоплатно, при цьому не відбувається витрачання спільного майна подружжя. Інший з членів подружжя жодним чином не бере участі в набутті такого майна. Безоплатна приватизація тісно пов’язана з конкретною особою. Держава гарантує кожній особі право на безоплатну приватизація, в межах встановлених норм, відслідковує, хто з громадян вже скористався таким правом, унеможливлює повторне використання права на безоплатну приватизацію. Про те, що особою використано її право на безоплатну приватизацію, робиться відмітка в паспорті, що прямо, однозначно і безумовно вказує на тісний зв'язок права на безоплатну приватизацію з особою, якій це право надано [2].
Враховуючи вищевикладене, робимо наступні висновки:
Позиція законодавця, відповідно до якої земельна ділянка, набута внаслідок її приватизації, вважається об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, по-перше, є порушенням права громадянина на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Так, виявляється, що одружений заявник фактично отримує лише половину приватизованої земельної ділянки, а другий з подружжя – той, хто не подавав заяву про приватизацію земельної ділянки і сьогодні не бажає отримати її у власність, – фактично за такого підходу стає її співвласником і втрачає право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
По-друге, виникає законодавча колізія у випадку, якщо земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а другий з подружжя – іноземець чи особа без громадянства, який таким чином за законом взагалі не має права бути співвласником (ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України). Дана обставина потребує додаткового рішення законодавця, який може піти принаймні двома шляхами, жоден з яких, на нашу думку, не є досконалим: 1) другий з подружжя – іноземець чи особа без громадянства взагалі ніяких прав на таку земельну ділянку не отримує. Однак тоді особи, одружені з громадянами України, опиняються у менш вигідному становищі; 2) у випадку поділу майна подружжя, заявник зобов’язується сплатити вартість половини земельної ділянки другому з подружжя – іноземцеві чи особі без громадянства. Але це може стати непосильним обов’язком для заявника.
Тому вважаємо доцільним законодавчо закріпити положення про те, що право на земельну ділянку є особистим майновим правом кожного і не входить до складу спільного майна подружжя.
 
Список використаних джерел:
1. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар / І.В. Жилінкова, В.К.Антошкіна, Н.А. Д’ячкова, В.Ю. Москалюк та ін. / За ред. І.В. Жилінкової, 2008. – 855 c. // Студрада – коаліція юристів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studrada.com.ua
2. Соболівський А. Юридична доля земельної ділянки, що отримана в порядку безоплатної приватизації, при поділі спільного майна подружжя / А. Соболівський // Юридична колегія «Центр Реалізації Права», 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crp.in.ua/ua/articles/id-3 
 

Коментарі 

 
0 #3 Людмила 2015-05-25 17:15 Скажіть,будь-ласка, чи є ця стаття актуальною на даний час, чи не має нових поправок, законів і т.д. Завчасно дякую. Цитувати
 
 
+1 #2 Тетяна 2012-03-19 23:38 Цитую: Мария:
Цілком підтримую позицію автора, так тримати!

Дякую!
Цитувати
 
 
+1 #1 Мария 2012-03-03 03:22 Цілком підтримую позицію автора, так тримати! Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція