... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №4
Приватизація як один з аспектів загальної політики дерегулювання економіки означає, уповільнення темпів розширення або навіть скорочення державного сектора, що зумовить збільшення вкладу приватного сектора в господарський розвиток. Це комплексне явище обумовлене зміною політико-економічних умов, посиленням впливу ринкових сил.
Проблемі приватизації присвячено значну кількість сучасних наукових досліджень, де аналізуються та оцінюються підсумки ринкового реформування в Україні, можливості й доцільність використання закордонного досвіду для ефективної приватизації підприємств. Це роботи М. Муллей, В. Хойєра, В. Гриньової, В. Ланового, І. Лукінова, Г. Одінцової, П. Перерви, М. Хохлова, М. Чумаченка та інших [3].
Актуальність теми дослідження полягає в поглибленому вивченні суті приватизаційних процесів, що здійснюються у специфічних умовах національної економіки, як активного засобу формування сучасного виробника і власника.
Основними проблемами у сфері приватизації є:
1. Неефективна державна політика у сфері приватизації, якій притаманні:
– практична відсутність стратегії реформування відносин власності в цілому та у виробничому секторі економіки зокрема; 
– неврахування міжгалузевих зв'язків в економіці; 
– нерозвиненість інституційних механізмів ринкового регулювання економіки;
– неефективність протидії поширенню схем тіньової приватизації; 
– недостатня прозорість прийняття рішень щодо приватизації.
2. Неузгодженість стратегічних цілей та завдань приватизації з концепцією здійснення економічних реформ, орієнтирами соціального розвитку, завданнями становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Це є особливо актуальним, враховуючи новий етап приватизації, яка охоплюватиме низку стратегічно важливих, системоутворюючих для національної економіки об'єктів.
Продовження курсу на приватизацію стратегічно важливих потужних виробничих комплексів з метою фінансування поточних видатків бюджету є неприпустимим. Критерії прийняття рішень щодо приватизації мають базуватися на пріоритетності технологічного та управлінського оновлення підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, а кошти, отримані від приватизації, – ефективно розподілятись для задоволення потреб стратегічного розвитку суспільства [3].
Враховуючи втрату в ході приватизації можливостей прямого державного впливу на діяльність стратегічних підприємств та підприємств-монополістів, їхній продаж необхідно синхронізувати з ринковою трансформацією галузей та впровадженням адекватних систем регулювання (в енергетиці, телекомунікаційній сфері, добувних галузях, комунальному господарстві тощо) [2].
3. Відсутність суспільної довіри до приватизаційних процесів [1, c. 13].
4. Сповільнення процесу реформування відносин власності, серед яких найнегативнішими є:
– існування певного лобі серед груп суспільства, які стали власниками в процесі безконтрольного привласнення державного майна і хочуть зберегти цю власність;
– переділ власності з кожним приходом нових людей до влади і, як наслідок, ставлення до влади як до способу збагачення за рахунок перерозподілу і привласнення державного майна;
– зниження інтересу інвесторів, особливо іноземних, до української приватизації внаслідок непоодиноких випадків затягування державою термінів виконання взятих на себе зобов’язань під час попереднього продажу об'єктів, що приватизуються;
– відсутність необхідних змін до приватизаційного законодавства внаслідок неприйняття попереднім складом Верховної Ради України низки необхідних законопроектів;
– існування значних перепон для міжнародного визнання української економіки ринковою і здобуття гідного місця у глобальному процесі спеціалізації національної економіки й міжнародного поділу праці;
– негативні явища, притаманні вітчизняній економіці [3].
Враховуючи вище викладене, вважаємо за доцільне запропонувати наступні шляхи вирішення проблеми:
1. Забезпечення суспільної довіри до приватизаційних процесів. Це дозволить уникнути в подальшому небезпеки поновлення дискусій щодо правомірності укладення приватизаційних угод, які вже завдали суттєвого негативного впливу на інвестиційний імідж України. З цією метою в політиці щодо приватизації необхідно зробити акцент на: 
• відкритому й зрозумілому формулюванні стратегії приватизації в загальному контексті стратегії розвитку економіки України; 
• забезпеченні прозорості та аргументованості політичних рішень щодо приватизації ключових підприємств національної економіки; 
• відкритій системній протидії будь-яким способам тіньового відчуження об’єктів державної власності.
2. Організація належної реалізації програми приватизації 2012-2014 рр., яка передбачає ряд змін у приватизаційному процесі та поступове вдосконалення даної програми, оскільки, на нашу думку, це є необхідним, адже при кожній владі, яка була в Україні, приватизація тих чи інших об’єктів, здійснювалася за нижчими цінами ніж їх ринкова вартість.
3. Вжиття заходів щодо посилення контролю над припливом в Україну короткострокового капіталу з метою уникнення небажаних спекулятивних атак на активи, що приватизуються. Запобігти залученню до приватизації короткострокових спекулятивних капіталів може посилення жорсткості у висуненні критеріїв щодо учасників приватизаційних конкурсів. 
4. Запобігання розвитку негативних ефектів постприватизаційної діяльності підприємств. Насамперед йдеться про необхідність запобігання в ході приватизації та санації підприємств руйнуванню соціальної інфраструктури та надмірно різкому перерозподілу соціального навантаження на місцеві бюджети, уникнення зловживання новими власниками монопольним становищем тощо.
5. Розширення повноважень Фонду державного майна у сфері забезпечення ефективності та прозорості приватизаційного процесу, контролю над виконанням інвестиційних зобов'язань.
Отже, існує ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Перш за все, це потрібно для того, щоб підвищити рівень економіки нашої держави, і реалізація нового етапу приватизації у 2012-2014рр. можлива лише за умови вирішення зазначених системних проблем. 
 
Список використаних джерел:
1. Семиноженко В.И. Пять проблем приватизации в Украине / В.И. Семиноженко // Зеркало недели. – 2010. – №26. – С. 12-14.
2. Про Державну программу приватизації: Закон України від 13.01.2012 № 4335-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – №4335-VI. – ст.34.
3. Національний інститут стратегічних досліджень травень 2008 р. Українська приватизація: проблеми та пріоритети. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Table/Brifing/pres_rel.htm 
 
 

Коментарі 

 
0 #1 Лєна Котова 2012-03-03 03:08 А що у нас ще залишилося дещо, що можна приватизувати? Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція