... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
З позицій юридичної доктрини державні нагороди України – це міждисциплінарний поліструктурний інститут – система юридичних норм, які ґрунтуються на положеннях конституційного права, регулюють однорідні суспільні відносини в межах різних галузей права, пов’язані зі встановленням та функціонуванням державних нагород в Україні. Державні нагороди, як правовий інститут, мають свій предмет, метод, ознаки, систему, класифікацію, принципи, функції тощо, що в свою чергу відноситься до предмету конституційного права як галузі юридичної науки, що займається дослідженням суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні. 
Розглядаючи нагороди як комплексний правовий інститут не можливо обійти увагою принципи нагородного права, як «основоположні правила побудови, існування та функціональності нагородної системи» [1, с. 68].
Під принципом права прийнято розуміти «основні, вихідні начала, положення, ідеї, що виражають суть права як специфічного соціального регулятора. Вони втілюють закономірності права, його природу і соціальне призначення, є найбільш загальними правилами поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його сенсу» [2]. 
У загальній теорії права, залежно від сфери поширення, виділяють загальноправові, міжгалузеві і галузеві принципи. До загальноправових відносять принципи справедливості, рівноправності громадян, гуманізму, демократизму, законності, єдності прав і обов’язків, поєднання переконання й примусу тощо. Названі принципи є загальноправовими, оскільки діють у всіх без винятку галузях права. Якщо принципи характеризують найбільш суттєві риси кількох галузей права, то їх відносять до міжгалузевих. Серед них виділяють: принцип невідворотності відповідальності, принцип змагальності і гласності судочинства тощо. Принципи, що діють у межах тільки однієї галузі права, називаються галузевими [2]. Приймаючи до уваги концепцію єдності позитивного й природного права, загальноправові принципи права розділяють на морально-етичні (свобода, рівність, право на життя, справедливість тощо) й організаційні або організаційно-процедурні (законність, єдність прав і обов’язків, стимулювання й обмеження прав тощо) [3, с. 22].
Розглядаючи сутність принципів права, В. Винокуров зазначає: «загальноправові принципи реалізуються в спеціальних галузевих принципах, вони доповнюють і об’єднують систему принципів тієї чи іншої системи права. Конкретний перелік і зміст принципів галузі права визначаються специфікою цієї галузі, а також тими цілями, для досягнення яких відповідно й призначено ці принципи» [3, с. 22]. 
Інститут державних нагород, як міждисциплінарний поліструктурний комплексний правовий інститут, що формується на основі конституційного права, також пов’язаний з трудовим, адміністративним, іншими галузями права. Принципи, функції, методи інституту нагород нерозривно пов’язані з принципами, методами, функціями правових заохочень і стимулювань. Беручи за основу теоретичні розробки питання стимулів і заохочень в праві, провівши аналіз чинного законодавства України, врахувавши досягнення розробки питання іншими дослідниками, зокрема, Н. Гущиної [159, с. 43, 227-233], доцільно виокремити такі основні специфічні принципи інституту державних нагород:
1) принцип законодавчого закріплення: державні нагороди України встановлюються законами України, нагородження провадиться Указом Президента України. Існують й інші нормативні акти, які деталізують регламентацію представлення до нагородження, відзначення державними нагородами, інші правовідносини, що стосуються питання нагородної справи.
2) принцип персоніфікації та особливості заслуг у відзначенні: особливі заслуги, геройські вчинки є фактичною та юридичною основою для відзначення державною нагородою. Державні нагороди носять персональний характер, що передбачає нагородження громадян України, громадян інших держав, осіб без громадянства. Не передбачено нагородження колективів підприємств, організацій тощо (як виняток – можливе відзначення колективів авторів Державними преміями України).
3) принцип добровільності заслуженого діяння і отримання: особа сама приймає рішення про здійснення заслуженого діяння без примусу держави; держава не може змусити особу прийняти нагороду (існують факти відмов від нагород, але процедуру відмови на рівні законодавства не передбачено).
4) принцип стабільності, наступності спадковості: передбачає стабільність системи державних нагород, а також її актуальність і дієвість як засобу правового заохочення незважаючи на зміни у владі, а також забезпечення пільг і привілей, передбачених законодавством для відзначених державними нагородами. Українська нагородна справа, нагородні традиції формуються зважаючи на окремі моменти національної історії. Нагородна система України є такою, що загалом відповідає принципу наступності та є близькою за нагородними традиціями до нагородної системи СРСР (подібні тенденції прослідковуються й в інших країнах пострадянського простору). Українським законодавством забезпечується реалізація прав колишніх громадян СРСР, які постійно проживають на території України, на отримання пільг та привілей, передбачених для відзначених державними нагородами СРСР. Принцип спадковості у свою чергу висвітлює В. Литвин: «у зв’язку зі встановленням ордена «За заслуги» особи, удостоєні Почесної відзнаки Президента України в 1992-1996 рр., були прирівняні до кавалерів ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. За ними збережено право носіння вручених їм знаків Почесної відзнаки Президента України. Отже, в ордені «За заслуги» розвинуто традицію спадкоємності нагород, що є одним з основних принципів світової нагородної спадщини» [4, с. 145].
5) принцип універсальності: різні форми та види державних нагород передбачають відзначення достойних у всіх сферах діяльності.
6) принцип одноразовості: 1) одну й ту ж саму особу не може бути відзначено державною нагородою двічі за одну й ту ж саму заслугу; 2) особу не може бути відзначено двічі однією й тією ж самою нагородою, крім державних нагород, які мають ступені. Цей принцип розвиває наступний.
7) принцип поступовості нагородження: нагородження відбувається поступово – від меншої нагороди до більшої. Особливо це виражено у відзначенні нагородами, які мають ступені. Передбачаються й часові обмеження між нагородженням нагородою вищого і нижчого ступеня (наприклад, 10 років між почесними званнями «заслужений» і «почесний», 3 роки між ступенями орденів князя Ярослава Мудрого та «За заслуги»). Орден князя Ярослава Мудрого громадяни України можуть отримати, згідно зі статутними положеннями, лише за наявності інших державних нагород. Виключення – відзначення високопоставлених державних осіб інших країн або осіб без громадянства окремими державними нагородами, а також відзначення громадян України за особливо значимі заслуги, за відзначення яких нагородження державними нагородами проводиться не зважаючи на статутні положення. 
8) принцип ранжування: сукупність усіх нагород побудована за принципом ієрархії у залежності від значимості заслуг, що в загальних рисах відображено в «єдиному нормативному переліку», а також у правилах носіння держаних нагород, що регламентується статутними положеннями.
9) принцип гарантування державою: держава бере на себе обов’язки перед нагородженими (виплата матеріальної частини, що передбачено для деяких нагород), забезпечення пільгами та привілеями нагороджених осіб, яким на це надано право у встановленому законом порядку)
10) принцип нелімітованості нагородження: відсутність кількісних обмежень на нагородження тією чи іншою нагородою у певний проміжок часу (крім Державних премій України). У деяких випадках цей принцип призводить до нівелювання державних нагород, що пов’язано з невдалою політикою нагородження, популізмом і певними кон’юнктурними рішеннями. На нашу думку, відзначення вищими державними нагородами має лімітуватися для підвищення соціальної значимості нагород. Завдяки цьому принципу в нагородній справі України відсутній, як офіційно визнаний, принцип змагальності, щодо отримання нагороди (крім Державних премій України). Це в свою чергу дає сигнал того, що в основі відзначення державними нагородами першочергове місце займає оціночний (суб’єктивний) фактор достойності окремих заслуг. Таким чином, особа, представлена до нагородження, не обов’язково має бути «передовиком» в окремій сфері діяльності. Більш вагоме значення має безпосереднє відношення суб’єкта нагороди (держави), тобто відзначення державними нагородами може залежати від інших чинників (наприклад, лояльності влади в особі глави держави). Це дає підстави стверджувати, що державні нагороди виконують не лише функції правового заохочення й стимулювання, а й мають «політичне забарвлення». Сьогодні не передбачено жодного реального засобу впливу на цю ситуацію. Натомість, поставлені в цій роботі питання про законодавче визначення права на нагороду, чітко сформульований перелік заслуг до кожної нагороди, обмеження кількості нагороджень (хоча б вищими формами відзнаки в державі) дасть, на нашу думку, змогу зменшити фактор суб’єктивності в нагородженні державними нагородами та можливість суспільству впливати на нагородні процеси, що в свою чергу підвищить легітимність державних нагород у суспільстві 
Наведений перелік принципів відзначення державними нагородами не є вичерпним. Ми намагалися охопити лише основоположні принципи, що стосуються нагородної практики в Україні, виключаючи менш значимі, до яких також можна віднести принцип урочистості вручення нагороди, принцип багаторівневості подання до нагородження, принцип можливості вислужного відзначення деякими державними нагородами, принцип меншої значимості медалей перед орденами тощо. 
Юридичний аналіз принципів нагородження уможливлює глибше розуміння нагородної політики України, формування власного бачення нагородотворення, як історичного процесу формування та функціонування інституту нагород. Проведений аналіз також може слугувати одним із основних чинників у вдосконаленні нагородної справи в Україні. 
 
Список використаних джерел:
1. Трофимов Е.В. Государственные награды в Российской федерации (правовые аспекты): [монография] / Е.В. Трофимов. – Хабаровск: Изд-во «Магеллан», 2007. – 170 с.
2. Матузов Н.И. Теория государства и права / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2004. — 512 с. 
3. Винокуров В.А. Награды государства как атрибут российской государственности / В.А.Винокуров. – М.: Изд-во Мос. Ун-та., 2008. – 622 с.
4. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 р.р) / В.М. Литвин. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2000. – 360 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
September
MoTuWeThFrSaSu
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція