... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №5
Психологія індивіда, її складові, особливості є підґрунтям будь-якого роду людської діяльності. Саме психологія впливає на всі елементи, які є складовими діяльності людини. Природно, що здійснення запобігання, розкриття, розслідування злочинів не може проводитися без врахування психології її учасників, так як між ними відбувається обмін різними видами інформації.
Ще в XIX ст. стверджувалось, що судити людей, не враховуючи їх психологію, – значить судити не живих осіб, а трупи, тому кожен слідчий повинен не тільки знати закон, але і вміти спостерігати та розбиратися у душевному стані людини [1, с. 3].
Не вміючи розібратися в психологічній сутності людини, психологічних умовах та причинах людських дій і відносин, неможливо прийняти правове вірне рішення. Тому психологічні знання є обов'язковою складовою кримінального провадження, в тому числі в частині фіксації невербальної інформації.
Отримання інформації (вербальної та невербальної) при розслідуванні злочинів здійснюється проведенням слідчих (розшукових) дій, до числа яких відноситься: допит, пред’явлення для впізнання, слідчий експеримент, огляд, освідування, обшук та негласних слідчих (розшукових) дій.
Завдання вивчення психологічного аспекту дослідження особи – учасника кримінального провадження актуальна и має потребу в подальшій розробці цієї проблеми. В основі проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій знаходяться загальні закономірності сприйняття, переробки та відображення подій та фактів, що мають значення для кримінального провадження. У такому випадку дослідженню підлягають дані, дії, подія, які можна відновити з використанням показань осіб, які володіють будь-якою інформацією, що має відношення до кримінального провадження. Показання осіб є важливими доказами по провадженню, саме вони за кількістю займають значне місце в кримінальному процесі. Саме показання особи відноситься також до області психічної діяльності людини. Відповідно отримати, зафіксувати та оцінити їх, не маючи спеціальних психологічних знань, важко.
Психічні процеси, що протікають у людини з моменту сприйняття їм події до засвідчення про нього, прийнято поділяти на етапи, які називають стадіями формування показань [2, с.57]. Загальноприйнятими вважаються такі стадії, як сприйняття, запам’ятовування і відтворення, і відносяться вони в основному до формування показань свідка. Але ці стадії не вичерпують усіх психологічних факторів, які впливають на достовірність показань.
Важливим є здатність особи, що надає показання, яку О.Д. Ситковська розглядає як, “обумовлену розвитком и особливостями особи здатність правильно сприймати суть злочинних дій, запам’ятати їх і описати, не піддаючись зовнішньому впливу” [3, с. 34].
Для того, щоб допитуваний міг повідомити інформацію про подію, він повинен її сприйняти, утримати в своїй пам'яті і в подальшому відтворити. Аналізуючи процес формування показань варто його поділити на наступні стадії:
 безпосереднє сприйняття інформації;
 переробка інформації;
 відтворення інформації;
 словесне оформлення;
 сприйняття показань слідчим;
 фіксація показань.
У той же час під час проведення слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової) дії особа, яка надає інформацію передає не тільки дані, пов'язані з конкретною подією, але і власні судження та умовиводи щодо окремих моментів злочинної події. У особи, яка надає показання повинен бути достатній рівень сприйняття і уваги, тобто мова йде про сформованість здатності адекватно відображати суттєві зв’язки і відносини предметів і явищ зовнішнього світу, істотні ознаки цих предметів і явищ в межах, необхідних для орієнтації в змісті дій, які мають значення для кримінального провадження. Примітно до показань свідків вирішальним є питання про можливість адекватного сприйняття не тільки фізичних тіл, а і ситуацій взаємодії людей.
Процес сприйняття та відтворення складається з ряду проміжних ланок, що включають: 
 структурування сприйнятої інформації; 
 обробка сприйнятої інформації з її подальшим шифруванням;
 співвідношення з відповідним образом навколишнього світу;
 перехід інформації з короткочасної пам'яті в довготривалу;
 селективний відбір та шифрування пам’яті;
 зберігання інформації.
Отже, психологічні основи сприйняття, переробки та відображення невербальної інформації при розслідуванні злочинів мають велике практичне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
 
Список використаних джерел:
1. Энциклопедия юридической психологии / под общ. ред. А.М. Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 607 с. 
2. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводтстве. – 2-е изд., перераб. и доп. / Н.И. Порубов. – Минск: Выш. школа, 1973. – 368 с.
3. Ситковская О.Д. Психология свидетельских показаний: науч.-метод. пособие / О.Д.Ситковская. – М., 2007. – 84 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція