... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню


LLE.ru
Регистрация ООО
Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Геополітичне становище вимагає від України вироблення такої моделі організації влади, яка б відповідала європейським стандартам урядування [1]. На нашу думку, проблема становлення вітчизняного парламентаризму тісно пов’язана з розв’язанням проблеми ефективності роботи законодавчого органу та реалізації принципу гласності в його діяльності в умовах становлення європейського правового простору, «що є орієнтиром», підкреслює О.Батіщева, для її «просування у громадський дискурс … слабо представленими у колегіальному органі політичними чи соціальними силами» [2]. 
У контексті дослідження доступності права ця проблема може бути вирішена, зокрема, шляхом вирішення питання реалізації діяльності апарату парламенту на основі принципів відкритості та прозорості. І.М. Жаровська наголошує на важливості цих керівних ідей в реалізації парламентських процедур з метою забезпечення конструктивної, безперебійної роботи колегіального органу [3]. Вони є ключовими началами «належного урядування» (’good governance’)» в площині організації і функціонування Апарату Верховної Ради України (далі – Апарат).
Сутністю діяльності органів публічної влади «є насамперед їх олюднення, гуманізація, що є ознаками цивілізаційного [4]» «напрямку суспільного руху.., переходу від «державоцентристської» до «людиноцентристської» ідеології [5]». Розвиток інформаційно-комунікаційної системи парламенту на інституційному рівні передбачає доступність діяльності і його допоміжного органу. Значний потенціал мають такі форми співпраці Апарату з громадянами, як зв’язок із засобами масової інформації, консультації, семінари, прес-конференції. Насьогодні викликом часу є зосередження уваги на дискурсі шляхом активізації не лише таких способів інформаційного обміну між Апаратом і громадськістю як веб-сайт, електронна пошта, радіо, телеканали, а й електронних консультаційних форумів, телефонних зустрічей, он-лайн опитувань, соціальних мереж, блогів, експертних майданчиків по обговоренню чи розробці законів або дослідженню проблем, які потребують урегулювання. Як відмічає О. Чебаненко, вплив нових можливостей мережі Інтернет і масштабів поширення користування ними породжує нові форми «неконтрольованої та неієрархічної взаємодії» [6]. Апарат парламенту здійснює опосередкований взаємовплив і взаємозв’язок між колегіальним органом і громадянами у системі належного урядування суб’єктів вироблення та споживання інформації.
Загалом, громадськість має достатній доступ до інформації про Апарат. Однак, створення змістовних веб-сторінок в мережі Інтернет кожного структурного утворення та в цілому Апарату буде ефективним засобом на шляху створення позитивного іміджу даної структури і парламенту в цілому. 
Контрагентом держави (в особі її суб’єктів, у тому числі допоміжних Н.П.) повинне бути дієве плюралістичне громадянське суспільство. Відкритість – один з напрямків подолання відчуження держави від суспільства [7]. Суспільна думка як соціальна система зі зворотнім зв’язком, сприяє посиленню глобальної системи «влада – інформаційне (Н.П.) суспільство» [8]. Взагалі, термін «інформація» (від лат. informatio – роз’яснення, виклад) – це будь-які відомості, що можна зберігати, обробляти та передавати [9]. Громадяни, ЗМІ, державні і громадські організації мають право знати і своєчасно отримати повну інформацію, яка дійсно віддзеркалює діяльність Верховної Ради і її допоміжної інституції, яка забезпечує її функціонування. Кожен має право знати долю закону: від народження і до моменту реєстрації до опублікування та визначення його виконуваності. 
На цій роботі негативно позначається проблема відповідних матеріальних і фінансових ресурсів та кадрового забезпечення, відсутність спеціального підрозділу Апарату з постійного моніторингу ефективності використання комітетами фахових пропозицій громадськості, здійснення громадської експертизи законопроектів [10, c. 21]. 
Показовим у напрямку забезпечення реалізації сформульованої видатним західним мислителем Ю. Габермасом деліберативної демократії як демократії сучасного виміру, тобто демократично раціонального дискурсу, обговорення, переконання, аргументації, компромісу [10, с. 20] є приклад Литви, де суб’єктом законодавчої ініціативи є і громадяни (50 тисяч громадян). Це направлено на забезпечення участі громадськості у процесі прийняття владних рішень як «процесу безпосереднього або опосередкованого залучення громадськості» до «підготовки, обговорення та прийняття законів» [11]. Однак, як зауважує С.І. Максимов, цей дискурс повинен співвідноситися з ідеальною комунікацією в напрямку раціонального обґрунтування норм, що служить критерієм для встановлення «істинного консенсусу». Комунікативний підхід до розуміння права все більшою мірою засвоюється в пострадянський період. У російській науці найбільш послідовно обстоює ідею цього підходу А.В. Поляков, а в українській – І.В. Гетьман [12]. Прикро, що лише один відсоток супровідних матеріалів до законопроекту складають списки авторського колективу, які містять представників громадськості [10, c. 22].
Ядром суспільства, головним учасником процесу реформування держави і суспільних відносин, побудови демократичної, соціальної, правової держави є об’єднання громадян – суспільний простір однодумців для реалізації спільних інтересів. При цьому інтереси політичних партій можуть виражати відповідні народні обранці. А от неурядові громадські організації, будучи позбавленими пасивного права участі у формуванні влади, переслідують мету заслужити більшу довіру, підтримку і авторитет громадян. Громадські організації пропонують своє бачення вирішення проблеми шляхом звернення або до відповідного суб’єкта законодавчої ініціативи, або органу публічної влади, або політичної партії чи, врешті, до Апарату, на який покладається організація круглих столів, парламентських слухань з певної теми. Аналітичні громадські центри (наприклад, Центр політико-правових реформ) забезпечують: 1) участь експертів у робочих групах з підготовки проектів законодавчих актів (Кримінального процесуального кодексу України); 2) самостійну підготовку проектів законів для наступної їх пропозиції парламенту (Закону «Про доступ до судових рішень», прийнятий у грудні 2005 року) [13, с. 60-61]. Звичайно, важливим є питання меж такого впливу. Позитивне вирішення конфлікту дає можливість стверджувати, що недоліки спеціального характеру при умілому використанні механізму впливу та «взаємному руху назустріч» можуть бути «усунені або мінімізовані» [13, с. 145]. З метою недопущення ризику конфлікту актуальним є питання законодавчого унормування лобіювання в Україні.
Правову основу взаємодії Апарату і громадських організацій має визначати не лише Закон «Про громадські об’єднання», який Україна прийняла 22 березня 2012 року відповідно до зобов’язань в рамках Плану дій «Україна – Європейський Союз», а й етичний кодекс і професійні стандарти [13, с. 70]. Гарантією забезпечення зворотного зв’язку є реформування законодавства у відповідній сфері суспільних відносин і приведення його у відповідність до Доктрини громадянського суспільства, в якій вперше були сформульовані вимоги до органів влади, Фундаментальних принципів статусу неурядових організацій в Європі [13, с. 72].
Підвищення ефективності діяльності державної влади залежить від рівня консолідації із суспільством, здатності державних інституцій до реалізації свого соціального призначення: служіння народу. І робота Апарату у поверненні наданої народом довіри парламенту, має бути продуктивною, щирою. 
 
Список використаних джерел:
1. Тацій В.Я. Українська держава і правова система на початку XXI століття: виклики правовій науці [Текст] / В.Я. Тацій // Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / Правова система України: історія, стан та перспективи у п’яти томах; за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Т. 1, «Право», 2008. – Х. – С. 15.
2. Батіщева О. Зарубіжні стандарти оцінювання ефективності роботи законодавчих органів: методологічні аспекти [Текст] / О. Батіщева // Перша міжнародна наукова конференція «Парламентські читання» / Лабораторія законодавчих ініціатив, Національний університет Києво-Могилянська академія, Програма розвитку законотворчої політики України Програма сприяння Парламенту України (ПСП ІІ). – К. – 2010. – С. 16.
3. Жаровська М.І. Принцип відкритості та прозорості парламентських процедур у контексті побудови в Україні ефективної моделі доступності права [Текст] / М.І. Жаровська // Держава і право: Збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2005. – С. 90-91.
4. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність оновлення науково-теоретичних засад [Текст] / В.Б. Авер’янов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2005. – Спеціальний випуск: у 2 ч. – Ч.1. – C. 24.
5. Скрипнюк О. Методологічні проблеми взаємозв’язку права і політики [Текст] / О.Скрипнюк, В. Селіванов // Право України. – 2007. – № 12. – С. 17.
6. Чебаненко О. Інформаційний супровід роботи сучасних парламентів [Текст] / О.Чебаненко // Часопис Парламент. – 2010. – № 3. – С. 5.
7. Тодика Ю.М. Концепція «відкритої держави» і проблеми здійснення народовладдя [Текст] / Ю.М. Тодика // Вісник Академії правових наук України, 2006. – № 2(45). – С. 44.
8. Акаёмов П.И. Роль общественного мнения в деятельности Государственной Думы [Электронный режим] / П.И. Акаёмов // Представительная власть – XXI век: законодательство, комментарии, проблемы, 2009. – № 2-3(89-90). – Режим доступа: http://www.pvlast.ru/archive/index.570.php.
9. Маруженко О.П. Роль інформації у законотворчому процесі [Текст] / О.П. Маруженко // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2008. – № 3 (77). – С 99.
10. Погорєлова А. Передумови розширення доступу громадян до законотворчого процесу [Текст] / А. Погорєлова // Віче. – № 23-24/2007. – 2007. – C. 20-22.
11. Євгеньєва А.М. Законотворчість: участь громадськості у законодавчому процесі [Текст] / А.М. Євгеньєва, Ю.Г. Шкарлат; за заг. ред. Е.Р. Рахімкулова / Програма сприяння Парламенту України, 2008. – С. 9.
12. Максимов С.І. Методологічні підходи до дослідження правової реальності [Текст] / С.І.Максимов // Правова система України: історія, стан та перспективи у п’яти томах; за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Т. 1. – «Право», 2008. – Х. – С. 62-63.
13. Консолидация демократии и осуществления демократических реформ: роль неправительственных организаций. Украина – Российская Федерация – Белорусь [Текст]; под. ред. А.Н. Евгеньевой. – К.: Юстиниан, 2008. – 152 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція