... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...
Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Дана стаття присвячена видатній особистості, талановитому політику, організатору національної Армії, творцю Української держави Симону Петлюрі. Саме його політико-правові ідеї, у великій мірі, були дороговказом у розбудові незалежної Української держави, а його військово-політична діяльність в умовах боротьби за українську незалежність під час урядування Української Центральної Ради, російсько-українських воєн, у період Директорії та українсько-польської співпраці стали визначальними і отримали назву “Петлюрівщина”. Політико-правові ідеї, його об’єктивний досвід відродження та розбудови Української держави на початку ХХ ст. є надзвичайно актуальним, оскільки він є запорукою недопущення прорахунків сучасних державників. Значимість розробки цієї проблеми зростає сьогодні, в умовах ведення “гібридної” війни північною сусідньої державою. Тому ця стаття має незаперечну теоретичну і практичну значимість. І ще, за словами М. Кравчука: “на підставі достовірних архівних матеріалів, доступ до яких відкрито, необхідно очистити історію власної держави та її армії, у цей період, від брудних наклепів, вигадок, перекручень, якими її очорнили протягом десятиліть” [3, с.23].
Мета дослідження полягає у висвітленні політико-правових ідей С. Петлюри, проведені аналізу військового будівництва та визначення його досягнень у формуванні основ незалежної України. Відповідно до поставленої мети постало ключове завдання – визначити базові політико-правові ідеї С. Петлюри та з’ясувати факти їх реалізації в процесі державотворення України в 1917-1921 рр.
Виклад основного матеріалу. З огляду на те, що С. Петлюра перебував в епіцентрі політичної, ідейної, та військової боротьби, то його ідеї і вклад в будівництво держави завжди оцінювався авторами різнопланово, відповідно до їх політичних поглядів та уподобань. Усі події, де С. Петлюра брав участь трактувалися упереджено та базувалися на дезінформації, у певній мірі під «радянським» впливом. Найбільші здобутки щодо вивчення діяльності провідника мала українська історична наука діаспори, але і вона не була позбавлена деяких недоліків: вузькості джерельної бази та надмірної політизації. Саме політизація впливає і досі на неупередженість та об’єктивність висвітлення діяльності, військових перемог та поглядів С. Петлюри. 
Для С. Петлюри будова власної Української Армії була фундаментом міцної держави. Створення перспективного національного війська, а саме його українізація є основою для того, щоб національну державу розглядали на рівні з іншими країнами. У сучасному світі міць військового забезпечення дає можливість бути захищеним та мати слово серед інших держав на міжнародному рівні. С. Петлюра усвідомлював значущість військових факторів для національного відродження України та добивався українізації армії, особливо для вирішення конфлікту з Москвою. Формування регулярної армії для незалежної країни є основним завданням і до сьогодні є актуальна його ідея щодо розподілу військових звань, що спонукало армію бути дисциплінованою та організованою. Із багатьох українських діячів, які прагнули незалежності, саме С. Петлюра сформулював ідеальну концепцію державної структури. Дійсно його фундаментальними засадами держави виступила самостійність, соборність, демократизм, верховенство права та європейські пріоритети в зовнішній політиці, що є актуальним для нинішньої Україна, зокрема, після обрання нею європейського курсу. Схвальними є його моральні аспекти, стосовно думки щодо автокефальної Церви, то вона  правильна. Це підтвердила Україна у 2018 році, продемонструвавши свою силу та віру. Саме вищевказаними засадами повинна корегуватись сильна та незалежна Україна, тільки так можна добитися Європейського визнання. Головний отаман стверджував те, що потрібно брати приклад та досвід у інших держав, щоб збудувати ідеальну свою [6, c.65-78]
Досліджуючи його діяльність у лавах Української Центральної Ради, можна зробити висновок, що Рада була першопроходьцем юридичного закріплення документів для будівництва незалежної країни. У процесі розбудови УНР С. Петлюра та керівництво УЦР розробили основи конституційного, земельного, кримінального, фінансового, сімейного, кримінально-процесуального законодавства, які стали фундаментальною базою нормотворчості для наступних етапів українського державотворення у ХХ ст і сучасної України. Створення системи власного законодавства, можна вважати фундаментом для національного суверенітету.
Основним завдання військового будівництва С. Петлюра розглядав українізацію війська, шляхом створення виключно українських полків та корпусів [2]. За твердженням М. Кравчука: “У квітні 1917 р. утворилася Українська фронтова рада Західного фронту на чолі з С. Петлюрою. Саме участь делегатів і повернення їх з Всеукраїнського військового з’їзду з відомостями про його роботу підтвердили “непереможно зростаючий український національно-визвольний рух”, який був запорукою державотворення” [4, с.37].
Рішення С. Петлюри налагоджувати міжнародні зв’язки та брати до прикладу такі процеси інших держав було доречним. У світі міжнародні зв’язки становлять основу політичних взаємовідносин сучасності [7, c.12].
С. Петлюра у Директорії відновив республіканський лад та демократичне правління в Україні. Спираючись на політичні погляди С. Петлюри, те що він хотів сформулювати уряд, йдеться про Раду Народних Міністрів, висновком є його правильний курс для розбудови незалежності. Він був переконаним противником узурпації влади [5, с.90-91 ].
Для досягнення мети успішного державотворення за його пропозицією Директорія затвердила питання держаної мови, та закон про вищий уряд Української автокефальної православної Церкви; ухвалене рішення про запровадження державної української грошової одиниці – гривні, відповідно до якого з ужитку виводились російські грошові знаки, як царські, так і «керенки»; скасування приватної власності на землю та оголошення її «народним добром»; запроваджено розширення дипломатичних зносин Української Народної Республіки; активізовано розвиток науки та культури. Отже, заходи та досягнення здійсненні державотворчих процесів в Український Центральній Раді та Директорії є вкрай вагомими, оскільки під час дослідження теми можна зробити висновок, що С. Петлюра завжди діяв та приймав рішення на благо України, вносив вагомий вклад у здобуття незалежності та соборності. Лідер Української держави сприяв справі популяризації української культури у світі, дбав про освіту, брав участь у створенні українських культурних і науково-дослідних закладів. Він велику увагу надавав поширенню знань про Україну за її межами. Більше за все він хотів зберегти власну державу різними способами, ризикував та жертвував, укладав договори та домовлявся з ворогами задля того щоб УНР була суверенна та незалежна. Невдачі і прорахунки у розбудові України жодним чином не зламали, а навпаки дало поштовх для плідної роботи. За рахунок свого авторитету і організаторських здібностей, він створив військо, сформував Гайдамацький кіш Слобідської України, що довело патріотичність, цілеспрямованість, незламність та вірність у незалежну Україну, її розквіт [3, с.58;1].
С. Петлюра був і залишається помітною постаттю в українській історії, в політичному і культурно-національному русі. Ставши символом української державності, С. Петлюра виявився з-поміж сучасників найбільш послідовним, самовідданим її творцем і оборонцем, провідною постаттю національно-визвольної боротьби. В його особі органічно поєднались риси державного і військового діяча, якості політика і організатора українського війська. Недарма найбільші недруги української державності назвали визвольний процес України XX ст. «петлюрівщиною». Проводив активну державотворчу політику, а його дії були спрямовані на зміцнення і захист української державності. Будучи прихильником самостійності України, він вважав, що одним з невідкладних завдань мусить бути консолідація всіх сил нації з метою відбудови самостійної української держави. Саме С. Петлюра стояв на чолі боротьби українського народу за свою державність і під його проводом українська державність відбулась. І хоча через багато причин Українська держава зазнала поразки, набутий досвід став джерелом, з якого наступні покоління черпали віру в державність. Боротьба за Українську державу (хоча і в інших формах), після падіння УНР – не припинилась, а ім’я С. Петлюри стало загальнонаціональним символом. Усвідомлюючи значення утвердження української державності, С. Петлюра робить висновок, що здобуття Української держави – це справа всієї нації, а не одного класу чи однієї партії, справа, яка вимагає єдності волі нації, пріоритету державних завдань над партійністю, що важливо пам’ятати сучасникам.
Велике значення для самої держави С. Петлюра надавав способу організації війська й військових сил, що забезпечувало ефективне функціонування державного механізму в цілому. Одним із головних уроків тієї доби, коли жив і здійснював свої плани С. Петлюра, є усвідомлення значущості організованої, конструктивної діяльності різних політичних сил при досягненні високої мети, ім’я якій – Україна [8, c.33].
Основне підґрунтя військової доктрини Української Народної Республіки створив найвизначніший її керівник – С. Петлюра. Йому належала концепція як військово-адміністративної структури збройних сил молодої республіки, так і напрацювання та реалізація їх стратегічних і тактичних підвалин. Його зусиллями розпочалася трансформація українських частин царської армії у військові сили незалежної Української республіки. Він сформував перші регулярні збройні загони УНР, що стало прикладом для розбудови боєздатного Українського війська. Будучи очільником військових інституцій УНР на всіх етапах визвольних змагань, С. Петлюра здолав хибне переконання політичного проводу щодо недоцільності утримання регулярних військ, доклав найбільше зусиль для перетворення розрізнених повстанських загонів у керовані з єдиного центру, діючі на постійній основі, збройні частини республіканців [9, c.117-118]. Йому належала розробка теорії і практики організації збройних сил УНР, як єдиного захисника інтересів української державності. Зазначена військово-політична концепція С. Петлюри, програма та ідеологія відповідали потребам державотворчої парадигми українства. В узгодженості політики та військової стратегії, всебічній підготовці армії та населення до військової служби, Головний отаман вбачав запоруку успіху у боротьбі за утвердження незалежної соборної Української держави.
 
Список використаних джерел:
1. Четвертий універсал Української Центральної ради, 9 січня 1918 р. ЦДАВО України, ф. 1063, оп. 2, спр. 2, арк. 2-6; ф. 3866, оп. 1, спр. 228, арк. 2.
2. Вісти з Української Центральної ради. 1917. № 10. Червень.
3. Кравчук М.В. Правові основи будівництва Національних Збройних Сил України в 1914-1993 рр. (Орг-я. структура, штати): Історико–правове дослідження. Івано-Франківськ: Вид. "Плай". Коломия: видавничо-поліграфічне товариство “Ві”, 1997. 292с.
4. Кравчук М.В. Військовий чинник державного будівництва України (1917-1921 рр.): історико-правовий аспект. Актуальні проблеми правознавства. Збірник наукових праць ЮФ ТНЕУ / Редкол. та ін. Випуск 4. Тернопіль.2017. С.34-40.
5. Кравчук М. В. Основні риси державного і військового будівництва України в період Директорії (історико-правове дослідження). Evropský politický a právní diskurz. 2018. №6. С.88-97.
6. Патока, В.В. Будівничий самостійної України: [до 130-річчя від дня народження Симона Петлюри] [Текст] Календар знаменних і пам’ятних дат. 2009. № 2. С.65-78.
7. Хоменко, О. Матеріали для перегляду процесу: [чотиритомне видання про Головного отамана Армії УНР Симона Петлюру] [Текст] Україна молода. – 2018. – № 121 (7 лист.). – С. 12.
8. Стефанів 3. Українські Збройні Сили 1917–1921: Воєнно-історичний нарис: У 3-х ч. Ч. 1. Доба Центральної Ради і Гетьманату. Коломия: Вид-во “Наша слава ”, 1935. 119 с.
9. Голубко В. Армія Української Народної Республіки. 1917-1918: Утворення та боротьба за державу. Львів, 1997. 228 с. 
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
July
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція