Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №5
Психологія індивіда, її складові, особливості є підґрунтям будь-якого роду людської діяльності. Саме психологія впливає на всі елементи, які є складовими діяльності людини. Природно, що здійснення запобігання, розкриття, розслідування злочинів не може проводитися без врахування психології її учасників, так як між ними відбувається обмін різними видами інформації.
Ще в XIX ст. стверджувалось, що судити людей, не враховуючи їх психологію, – значить судити не живих осіб, а трупи, тому кожен слідчий повинен не тільки знати закон, але і вміти спостерігати та розбиратися у душевному стані людини [1, с. 3].
Не вміючи розібратися в психологічній сутності людини, психологічних умовах та причинах людських дій і відносин, неможливо прийняти правове вірне рішення. Тому психологічні знання є обов'язковою складовою кримінального провадження, в тому числі в частині фіксації невербальної інформації.
Отримання інформації (вербальної та невербальної) при розслідуванні злочинів здійснюється проведенням слідчих (розшукових) дій, до числа яких відноситься: допит, пред’явлення для впізнання, слідчий експеримент, огляд, освідування, обшук та негласних слідчих (розшукових) дій.
Завдання вивчення психологічного аспекту дослідження особи – учасника кримінального провадження актуальна и має потребу в подальшій розробці цієї проблеми. В основі проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій знаходяться загальні закономірності сприйняття, переробки та відображення подій та фактів, що мають значення для кримінального провадження. У такому випадку дослідженню підлягають дані, дії, подія, які можна відновити з використанням показань осіб, які володіють будь-якою інформацією, що має відношення до кримінального провадження. Показання осіб є важливими доказами по провадженню, саме вони за кількістю займають значне місце в кримінальному процесі. Саме показання особи відноситься також до області психічної діяльності людини. Відповідно отримати, зафіксувати та оцінити їх, не маючи спеціальних психологічних знань, важко.
Психічні процеси, що протікають у людини з моменту сприйняття їм події до засвідчення про нього, прийнято поділяти на етапи, які називають стадіями формування показань [2, с.57]. Загальноприйнятими вважаються такі стадії, як сприйняття, запам’ятовування і відтворення, і відносяться вони в основному до формування показань свідка. Але ці стадії не вичерпують усіх психологічних факторів, які впливають на достовірність показань.
Важливим є здатність особи, що надає показання, яку О.Д. Ситковська розглядає як, “обумовлену розвитком и особливостями особи здатність правильно сприймати суть злочинних дій, запам’ятати їх і описати, не піддаючись зовнішньому впливу” [3, с. 34].
Для того, щоб допитуваний міг повідомити інформацію про подію, він повинен її сприйняти, утримати в своїй пам'яті і в подальшому відтворити. Аналізуючи процес формування показань варто його поділити на наступні стадії:
 безпосереднє сприйняття інформації;
 переробка інформації;
 відтворення інформації;
 словесне оформлення;
 сприйняття показань слідчим;
 фіксація показань.
У той же час під час проведення слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової) дії особа, яка надає інформацію передає не тільки дані, пов'язані з конкретною подією, але і власні судження та умовиводи щодо окремих моментів злочинної події. У особи, яка надає показання повинен бути достатній рівень сприйняття і уваги, тобто мова йде про сформованість здатності адекватно відображати суттєві зв’язки і відносини предметів і явищ зовнішнього світу, істотні ознаки цих предметів і явищ в межах, необхідних для орієнтації в змісті дій, які мають значення для кримінального провадження. Примітно до показань свідків вирішальним є питання про можливість адекватного сприйняття не тільки фізичних тіл, а і ситуацій взаємодії людей.
Процес сприйняття та відтворення складається з ряду проміжних ланок, що включають: 
 структурування сприйнятої інформації; 
 обробка сприйнятої інформації з її подальшим шифруванням;
 співвідношення з відповідним образом навколишнього світу;
 перехід інформації з короткочасної пам'яті в довготривалу;
 селективний відбір та шифрування пам’яті;
 зберігання інформації.
Отже, психологічні основи сприйняття, переробки та відображення невербальної інформації при розслідуванні злочинів мають велике практичне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
 
Список використаних джерел:
1. Энциклопедия юридической психологии / под общ. ред. А.М. Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 607 с. 
2. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводтстве. – 2-е изд., перераб. и доп. / Н.И. Порубов. – Минск: Выш. школа, 1973. – 368 с.
3. Ситковская О.Д. Психология свидетельских показаний: науч.-метод. пособие / О.Д.Ситковская. – М., 2007. – 84 с.