Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №1
Корупція – негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення. Як і будь-яке суспільне явище, корупція в певних суспільних відносинах пронизує все суспільство, а в інших існувати не може. Відтак, боротьба з корупцією не може бути ні чим іншим, як боротьбою за зміну суспільних відносин, які сприятливі для існування корупції, на суспільні відносини, в яких вона існувати не може [1, с. 12]. Головна проблема України на шляху до Євросоюзу – корупція. Про це заявив глава представництва ЄС Ян Томбінський. За його словами, жоден політичний діалог з Україною не обходиться без того, щоб не порушувалося питання про корупцію, і вже давно пора перейти від слів до справи. Перелік країн, у яких корупцію сприймають найменше, очолюють Данія та Нова Зеландія. За ними в першій десятці розташувалися Фінляндія, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Сінгапур, Нідерланди, Канада, Німеччина, Люксембург і Велика Британія.
Аутсайдерами рейтингу стали Сомалі, Південний Судан, Північна Корея, Сирія, Ємен, Судан, Лівія, Афганістан, Гвінея-Біссау, Венесуела та Ірак. Україна в індексі сприйняття корупції посіла 131-е місце серед 176 досліджених країн. Цю сходинку разом з нею розділили Казахстан, Непал, Росія та Іран.
Чи є шанси перемогти корупцію в Україні? І що для цього потрібно зробити? Світовий досвід боротьби з корупцією дуже різноманітний. У будь-якому разі, на будь-який з варіантів викорінення корупції нашій країні знадобиться не один рік для отримання перших обнадійливих результатів. Чому в успішних країнах страх перед відповідальністю, як правило, утримує держслужбовців від хабарів, а в Україні корумповані чиновники почуваються чудово і безкарно?
  Світовий досвід вже напрацював тисячі способів боротьби з корупцією. Але можливо це тільки в тих країнах, де реальне, а не декларативне, викорінення корупції зведено в ранг державної політики. У чому ж полягають причини корупції?
Найбільш поширеними причинами є низька зарплатня, бюрократія, погана законодавча база і відсутність або неефективні дій антикорупційного органу. Я вважаю, що Україна в певній мірі повинна спиратися на досвід боротьби інших країн, що може стати орієнтивом для подолання крупції в нашій країні. Отже, наведемо кілька прикладів.
Сінгапур. У цій країні зарплата міністрів та інших чиновників високого рангу прив’язується до рівня високооплачуваних керівників в приватному секторі (наприклад, банкірів, адвокатів). Тому разом зі зростанням доходів у приватному секторі пропорційно зростають зарплати і у чиновників. Щоб зробити кар’єру в Сінгапурі, потрібно багато часу і зусиль, тому чиновники остерігаються брати хабарі, в іншому випадку можна втратити не тільки посаду, а й дуже високу зарплату і всі соцгарантії.
Південна Корея. Спрощення бюрократичних процедур в країні за рахунок жорсткого реформування держструктур мало позитивний вплив на зниження рівня корупції в країні. В результаті помітно скоротилася кількість контактів з чиновниками, ліцензованих видів діяльності, обов’язкових погоджень і підписів.
У країні вже 17 років працює система стеження OPEN, що дозволяє будь-якому громадянину не тільки подавати заяву про корупцію онлайн, але і контролювати через інтернет процес розгляду своєї заявки. Кожна заява про факт корупції розслідується в обов’язковому порядку.
Одним з найбільш ефективних законів в світі визнаний корейський закон «Про корупцію». Він дає можливість кожному повнолітньому громадянинові почати розслідування за фактом хабара, при цьому антикорупційний орган Кореї (Комітет з аудиту та інспекції – ред.) зобов’язаний надавати йому повну підтримку і взяти участь в розслідуванні
Китай. Має одне з найсуворіших антикорупційних законодавств. Покарання за хабарі – тюремне ув’язнення або смертна кара. За останні кілька років позбавилися життя понад десять тисяч китайських чиновників.
У Китаї працює масова програма з відучування чиновників і громадян брати і давати хабарі. Наприклад, високопоставленим чиновникам організовують відвідування тюрем, де відбувають покарання хабарники. А інформацію про шкоду злодійства діти отримують ще з молодших класів школи.
Саудівська Аравія. Дуже жорстко ставляться до хабарництва на Близькому Сході. У країнах, де діють норми шаріату, корупція прирівняна до крадіжок. Карають за злочин відповідно до Корану: в країні чиновникам, спійманим на хабарі, відрубують руку.
Румунія. На рівні держави була сформульована позиція – корупція є загрозою національній безпеці. Всі держоргани, включаючи і спецслужби, відтоді включені в процес викорінення корупції. Якщо чиновник не може пояснити джерело походження коштів, його майно конфіскується.
Під прицілом Антикорупційного центру знаходяться і представники великого бізнесу. Деякі з них вже були засуджені за порушення закону про корупцію. Таким чином, в Румунії непідсудних людей не залишилося. А прокурори Антикорупційного центру в своїх діях абсолютно незалежні [2].
Німеччина. В основу боротьби з корупцією покладено конфіскацію майна і створенням належної правової бази для унеможливлення «відмивання» «брудних» грошей. Особливо слід виділити обов’язок банківських установ надавати правоохоронним органам інформацію про операції з грошима у розмірі понад 20 тис. євро за умов, що ця інформація буде використана виключно для розслідування. 
Нідерланди. Тут боротьба з хабарями будується на системах відбору і стеження – спеціальна група експертів, аналітиків, науковців з допомогою збору даних та обчислень стежить, де можливе виникнення корупції та встановлює над цією сферою жорсткий контроль. Якщо, приміром, у місцевому мінфіні, на основі аналізу вхідних і вихідних коштів, виявлено неточності, то відомство опиниться під пильною увагою. За проступок – позбавлення всіх соціальних пільг і заборона працювати в держорганах.
США. Виявленню корупції тут допомагає поліграф, на якому держчиновники проходять обов’язкову перевірку. Якщо хтось хоче відмовитися від процедури, то ризикує залишитися без робочого місця. Що ж стосується покарань, то в США корупціонеру загрожує штраф, який в три рази перевищує розмір хабара. У деяких випадках чиновнику загрожує ще і тюремний строк до 15 років. Суд, до речі, може поєднати обидва ці покарання.
Фінляндія. Саме цю країну міжнародна неурядова організація боротьби з корупцією «Трансперенсі Інтернешнл» визначає як одну з найменш корумпованих серед 133 країн світу. Згідно з положеннями Кримінального кодексу Фінляндії, за вчинення дій, що можуть кваліфікуватися як «корупція», передбачено санкції від штрафу до ув’язнення строком до чотирьох років, залежно від ступеня суспільної небезпеки злочину [4].
Ось такі шляхи подолання корупції застосовують в різних країнах світу. Та чи Україна має можливість використовувати їх для своїх цілий? Я вважаю, що так.
В Україні створено Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство). Воно є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України. Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу [3]. На підставі цього, можна зробити висновок, що Україна має всі шанси застосувати міжнародний досвід для боротьби з корупцією. Якщо зважати на те, що наша країна не має свого чіткого плану для боротьби їз цією проблемою, то досвід інших країн стає в нагоді. Я вважаю, що корупція – проблема, яка не вирішується за один день, тому ми повинні докладати великих зусиль, щоб зміцнити Україну і бути гідною європейською країною.

Список використаних джерел:
1. Пєтков С.В. Нормативний помічник з запобігання корупції: практ. посібник. Київ: «Центр учбової літератури», 2016. 288 с.
2. Як борються з корупцією в різних країнах світу. URL: https://antikor.com.ua/
3. Про запобігання корупції: Закон України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII. Дата оновлення: 30.08. 2018. URL: http://zakon.rada.gov.ua/
4. Чепелюк В. Досвід зарубіжних країн у боротьбі з корупцією. URL: http://uspishnaukraina.com.ua/