... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №4
Після проголошення Україною незалежності у суспільстві з’явилося розуміння того, що діяльність третейських судів має відчутні переваги перед державним судочинством. Це і спонукало юридичних і фізичних осіб використовувати саме такий спосіб захисту своїх прав. Необхідно було також, щоб розвивалася нормативна база третейського розгляду і наукові дослідження у даній сфері.
У країнах Європи та США, де мають місце сталі традиції торгового обігу, третейськими судами розглядаються до 80% усіх господарських спорів.
Розбудова третейського судочинства в України спрямована на створення умов для реалізації суб’єктом підприємницької діяльності можливості на найефективніший захист своїх прав та інтересів при вирішенні спорів в  Україні.
Багато авторів пропонують зміни до Конституції, некоректно формулюючи свої пропозиції. Вважаємо, що при внесенні певних змін до Основного Закону першу їх частину доцільно викласти так: «Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно- правових актів». Також слід пам’ятати, що ряд норм, які стосуються розгляду цивільних і господарських спорів третейськими судами, містяться у Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 17), Господарському процесуальному кодексі України (ст. 12), а також в Законі України «Про виконавче провадження» [1, с. 28]. Зазначені питання деталізуються в окремих нормативно- правових актах центральних органів виконавчої влади. Так, Наказом Міністерства юстиції від 02.08.2004 № 75/5 затверджений зразок свідоцтва про реєстрацію постійно діючого третейського суду [2].
Третейський суд для розгляду конкретної справи аd hoc створюється сторонами для розгляду конкретного спору. Склад такого третейського суду формується сторонами, і самі сторони можуть встановлювати практично всі процесуальні правила, які застосовуються при розгляді й вирішенні спору, за виключенням правил, що визначені законодавством як імперативні, тобто такі, що не підлягають зміні за угодою сторін [3, с. 65].
В Україні діє Міжнародний комерційний арбітражний суд, який є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.94 (ВВР, 1994, № 25, ст.198).
До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:
– спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном;
– спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
Поступове реформування економіки та створення ринкової інфраструктури призвели до зростання ролі третейського розгляду господарських спорів і викликали розширення сфери застосування третейського розгляду у сфері внутрішнього господарського обігу, зокрема, у торгівлі. 
Становлення законодавства сучасної України про третейські суди в умовах глобалізації європейської і світової економіки не може мати ізольований характер і повинне враховувати міжнародний досвід законотворчості і правозастосування. Адже тільки в демократичних правових країнах недержавні третейські (арбітражні) суди поступово стають осередками громадянського суспільства, їх діяльність дозволяє вирішувати економічні спори без безпосередньої участі державних органів.
 
Список використаних джерел:
1. Коваль В.М. Актуальні проблеми організації та діяльності апеляційних судів в Україні / В.М. Коваль. – Севастополь, 2005. – С. 28.
2. Положення про постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, затверджене рішенням Ради асоціації від 22.04.2005 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 31.10.2008. – К., 2008. – 5 с.
3. Притика Ю.Д. Проблеми захисту прав та інтересів у третейському суді / Ю.Д.Притика. – К., 2006. – С. 65. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція