... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №2
Основною формою податкового контролю є перевірка. Саме ця форма є найефективнішою з точки зору забезпечення податкових надходжень до бюджетів.
У даний час у вітчизняній юридичній літературі значна увага приділяється питанням проведення виїзних документальних перевірок, вважаючи їх ефективнішими внаслідок більшого охоплення контролем фінансово-господарської діяльності платника податків. Проте в умовах інтеграції національної податкової системи до прогресивного світового досвіду, дедалі частіше органи фіскальної служби проводять невиїзні податкової перевірки.
Позитивними аспектами даного виду перевірок є те, що по-перше, їх проведення зменшує витрати часу суб’єктів господарювання на спілкування з посадовими особами органів ДФС, і, таким чином, не відволікає перших від їх основної діяльності, по-друге, відносно стислі строки їх проведення, по-третє, відсутність необхідності бути присутнім при їх проведенні, по-четверте, в деяких видах, відсутність обов’язку надання документів до перевірки та можливість не враховувати її результати.
Слід вказати, що Податковий кодекс не містить окремих статтей, з яких можна чітко встановити критерії класифікації перевірок та провести їх поділ на ті, які мають право проводити органи фіскальної служби у власному приміщенні та перевірки за місцезнаходженням платника податків (виїзні).
Варто зазначити, що хоча такими науковцями як М.М. Баран, І.М. Васькович, Ю.В.Гаруст, В.О. Іванцов, Н.А. Маринів, Д.М. Рева, Ю.В. Кваша, П.М. Чистяков у їх публікаціях вже зроблені перші спроби класифікації податкових перевірок, але по-перше, більшість з цих досліджень було здійснено до прийняття Податкового кодексу України, а по-друге, питання класифікації саме невиїзних податкових перевірок у наукових публікаціях висвітлено досить фрагментарно, а тому враховуючи вказані обставини, необхідно, враховуючи новації законодавства, проаналізувати існуючі види невиїзних перевірок, дослідити наявні пропозиції щодо їх поділу на види та сформувати власні пропозиції щодо удосконалення критеріїв класифікації даного типу перевірок.
Виходячи з положень статтей 75-79 Податкового кодексу до перевірок, що проводяться в приміщенні контролюючого органу можна віднести: камеральну перевірку, невиїзну документальну та позапланову невиїзну електронну перевірку [1, с. 233].
Основною відмінністю камеральної перевірки, аналізуючи положення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу [1] є те, що вона проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. 
Особливостями даного виду невиїзної перевірки є: спрощений порядок її проведення, зокрема її здійснення без спеціального рішення посадової особи контролюючого органу, здійснення камеральної перевірки необмеженої кількості разів протягом року та проведенням даної перевірки без обов’язкової присутності перевіряємих платників.
Додатково, варто вказати, що слід погодитись з позицією Т.В. Фоміної щодо того, що характерною рисою даного виду перевірки є те, вона проводиться виключно на підставі податкових декларацій без проведення будь-яких інших видів перевірок [2, с. 193].
Дослідження при проведенні вказаної вище перевірки інших документів, окрім податкової звітності є неприпустимим, оскільки фактично тягне за собою проведення не камеральної а документальної перевірки платника податків. 
Документальною перевіркою, згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу [1] вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 
Перевірка, що проводиться відповідно до плану-графіка перевірок, є документальною плановою перевіркою. Якщо проведення перевірки не передбачене в планах роботи контролюючого органу, за наявності обставин, визначених Податковим кодексом, проводиться документальна позапланова перевірка. При цьому слід вказати, що Податковий кодекс не містить заборони щодо проведення невиїзної планової перевірки.
Слід погодитись з думкою Н.В. Ганжи щодо того, що враховуючи предмет камеральної перевірки та предмет документальної невиїзної перевірки, вони не є тотожними, оскільки мають ряд відмінних ознак [3, с. 32].
Особливості документальних перевірок полягають у тому, що вони мають чітко визначений предмет, чітко визначений перелік документів, що підлягає перевірці, визначені підстави та періодичність їх проведення а також обов’язок щодо повідомлення про її проведення та оформлення відповідного рішення керівником контролюючого органу щодо здійснення даного виду перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України [1] документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу. Запровадження даного виду перевірки у 2014 році здійснено з метою проведення самоконтролю платниками податків за допомогою органів фіскальної служби.
Особливостями даного виду перевірки є: можливість самостійного ініціювання її проведення, проведення її відносно платників з незначним ступенем ризику, дослідження документів лише в електронному вигляді а також необов’язковість результатів даного виду перевірки.
Ще однією ознакою даної перевірки, на яку звертає увагу В. Смердов є закріплений перелік податків, правильність нарахування та сплати яких досліджується під час її проведення а також наявність у відповідній інспекції технічної можливості здійснення такої перевірки [4, с. 34]. 
Окресливши види невиїзних перевірок, що здійснюються контролюючими органами, варто здійснити дослідження питання їх класифікації.
Практично всі науковці сходяться на думці про відсутність на даний час узгодженості в науковій класифікації таких перевірок.
Вчені пропонують проводити класифікацію невиїзних перевірок за різними критеріями. В той же час, доцільно, з врахуванням вже наявних в науковій літературі класифікацій, доповнити поділ даного виду перевірок за іншими підставами.
Так, можна частково погодитись з позицією П.М. Чистякова, який в рамках класифікації податкових перевірок виділив повторні перевірки [5, с. 112]. 
У той же час, в рамках дослідження саме невиїзних перевірок, проведення повторної перевірки доцільно включити в критерій повторності проведення. Для прикладу статтею 78.1.3 Податкового кодексу передбачено [1], що подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такого платника. Підстави за якими проводиться повторна перевірка, також закріплена у пп. 78.1.5 та пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу. 
Тобто невиїзні перевірки, з огляду на вказаний критерій, можуть проводитись один раз, а в разі виникнення підстав, передбачених Податкових кодексом – повторно. 
Наступним критерієм поділу невиїзних перевірок є суб’єкт ініціювання проведення перевірки. Так, невиїзні перевірки можуть бути проведенні: за заявою платника податку (невиїзна електронна перевірка), за ініціативою податкового органу (документальна планова перевірка, документальна позапланова перевірка у зв’язку з реорганізацією платника податку), за ініціативою інших суб’єктів (документальна позапланова перевірка на підставі судового рішення або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або на підставі депутатського звернення).
Враховуючи що проведення саме невиїзних перевірок сприятиме зменшенню навантаження на платників податків, наведений аналіз та запропоновані критерії поділу описаного виду податкових перевірок стануть корисними при розробці детальних методик та інструкцій з їх проведення.
 
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України / Верховна Рада України. – К.: Право, 2016. – 748 с.
2. Фоміна Т.В. Організаційно-правові аспекти проведення камеральних перевірок платників податків / Т.В. Фоміна // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки: зб. наук. пр. – Кіровоград: КНТУ, 2012. – Вип. 22, ч. 2.  С.193-197;
3. Ганжа Н.В. Проблеми визначення поняття «податкова перевірка» у законодавстві України / Н.В. Ганжа // Влада. Людина. Закон. – 2012. – № 3 (110). – С. 30-37.
4. Смердов В. Електронні податкові перевірки: розкіш, доступна не кожному / В.Смердов // Податки та бухгалтерський облік. – 2014. – 13 січ. 2014 – С. 31-37.
5. Чистяков П.М. Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню: теорія та практика реалізації:дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Чистяков П.М. – Запоріжжя, 2004. –256 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція