... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №2
Постановка проблеми. За всю історію роль жінки неодноразово змінювалася. Споконвіку жінки боролися за свої права, які завжди дискримінувалися та пригнічувалися. Сьогодні ж спостерігається значний прогрес у рівності між чоловіками та жінками, але величезна кількість проблем все ще залишається не вирішеними. Жінки займають особливе місце у будь-якому суспільстві. Їх соціальну функцію не можна недооцінювати. Тим не менше, у суспільстві часто піднімається питання про сам факт існування окремого інституту прав жінок, тобто чи потрібно взагалі відділяти права жінок від прав людини. Щодо цього питання виникає багато сумнівів, дискусій та протиріч, тому проблема є актуальною і потребує дослідження. Отож метою цієї публікації є спроба обґрунтувати специфіку прав жінок, визначити чи доречним є факт існування прав жінок як окремого інституту.
Стан наукового дослідження теми. Дослідженню цієї теми приділяли увагу такі науковці, як Дячук Ю., Замула А., Дашковська О., Леонтьєва Л. та ін.
Виклад основного матеріалу. Впродовж віків жінки вели активну боротьбу за свої права, за ліквідацію дискримінації своїх прав. Дискримінація це саме те явище, яке привело до порушення принципу рівності. Як вважає О. Дашковська: «Справа в тому, що термін «рівність» для жінки, згідно з поширеним розумінням, означає «право бути рівною з чоловіком». Підстава для такого розуміння виникла внаслідок того, що жінки, стикаючись з нерівністю щодо можливостей працевлаштування, оплати праці, доступу до охорони здоров’я, сімейних прав та прав, пов’язаних із громадянством, прагнули мати рівні з чоловіками можливості» [1, с.52-53]. З плином часу суспільство змінювалося і прийшло розуміння того, що жінки заслуговують на рівні права з чоловіками. І тепер, коли права жінок визнаються і захищаються на міжнародному рівні, постало згадане вище питання: «Чи потрібно відділяти права жінок від прав людей і створювати для них окремий інститут?».
З одного боку, здається, що відділяти права жінок від прав людини є некоректно. Адже стільки часу тривала боротьба жінок саме за рівність, за визнання їх людьми рівними у правах з чоловіками. Як можна зараз допускати існування окремого інституту, ніби наголошуючи на відмінності між статями, на тому, що жіночі права не такі як чоловічі. 
Справа у тому, що існує певна формальна модель рівності чоловіків та жінок, за якою чоловік і жінка є рівноправними, забезпечені рівними можливостями, однаковими нормами. Проте така модель не враховує одну значну особливість — біологічну відмінність між статями, і тому призводить до того, що жінки мають рівні з чоловіками можливості, проте їм набагато складніше їх реалізувати. Для прикладу, за формальною моделлю жінки і чоловіки мають рівні права на працю, але необхідність існування додаткових гарантій для реалізації жінками своїх трудових прав, пов’язаних зокрема з репродуктивною функцією жінок, заперечується.
Тому важливо розглянути існування окремого інституту прав жінок з іншої сторони. Його існування не означає, що жіночі права якимось чином обмежуються, пригнічуються і дискримінуються тим, що вони не такі як загальні права людини. Це навпаки вказує на додаткову їхню захищеність, особливість положення жінок, існування таких специфічних прав для жінок, як право на материнство, захист в сімейних питаннях, трудових тощо. Зважаючи на біологічну відмінність жінки, існування таких прав є для неї вкрай важливим фактором.
Для прикладу, дар материнства може реалізувати лише особа жіночої статі, що зумовлює існування для неї окремих прав. Хоча здається, що стосовно права жінки народити дитину не може виникнути жодних заперечень, на практиці навіть право на материнство та суміжні з цим права підлягають значним порушенням. За підрахунками Ю. Дячук: «відсутність інформації та статевого навчання призводять в Аргентині, приміром, до того, що щорічно вмирає від невдалих пологів 333 жінки, а від гінекологічних захворювань — 861. При цьому із загального масштабу 40% жінок не мають змоги або просто не звертаються до лікарень. Відсутність інформації підтверджується й тим, що з 500 тис. жінок, які щорічно помирають від пологів, 98% смертей приходиться на малорозвинені країни» [2]. Причинами такої високої смертності є, насамперед, відсутність належної системи охорони материнства, належної роботи соціальних служб та належного рівня освіти, а також факт існування неписьменності жінок та їх віддаленості від цивілізації. Зважаючи на це, застосування окремих положень щодо репродуктивних прав є особливо важливими, адже жінка повинна мати право на материнство, на медичну допомогу, на отримання знань, завдяки яким можна було б захистити її від багатьох перелічених вище проблем. 
Це ж стосується економічної сфери, а саме до економічних прав жінок Л. Леонтьєва відносить: «право на працю, право на справедливу заробітну плату і рівну винагороду за працю рівної вартості, право працюючих жінок на відпочинок; забезпечення гідного життя для жінки-робітниці і її сім’ї, право жінки на такі умови праці, які відповідають вимогам гігієни і безпеки, право на однакові для всіх можливості просування по службі та підвищення кваліфікації» [3, с.10]. Крім цього, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, повинні встановлюватися такі спеціальні норми, як заборона відмовляти жінкам у прийнятті на роботу, звільняти і знижувати їм заробітну плату з причин, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, заборона залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них показники (в Україні ці положення закріплені у статті 184 Кодексу законів про працю).
Одним із найважливіших є також питання становища жінки у сім’ї, адже саме з вирішення сімейних питань розпочалася вся правозахисна робота в галузі прав жінок. У цій сфері, як ні в якій іншій продовжує існувати безліч стереотипів, традиційних поглядів на те, що основне завдання жінки це піклування про дітей та виконання хатніх справ, незалежно від того, працює вона чи ні. А ще більше потребує неабиякої уваги та забезпечення на законодавчому рівні це протидія насильству у сім’ї. Як зазначає А. Ніколайчук: «половину усіх насильницьких дій щодо жінок скоюють їх партнери. Про багато випадків домашнього насильства жертви не повідомляють, але більшість потерпілих жінок наважуються на пошук захисту, та реакція, з якою вони стикаються, часто неадекватна: органи державної влади, які мають здійснювати захист, применшують розмах насильства і не карають порушників» [4, с.72]. І така ситуація відбувається у досить розвинених країнах. Якщо ж взяти для розгляду ряд малорозвинених, найчастіше африканських країн, де питання насильства проти жінок не розглядається практично взагалі, а у суспільстві вважається нормою, то там захистити свої права для жінки є просто нереально.
Отже, зважаючи на усі зазначені причини та обставини, в яких жінка потребує особливого захисту, можна прямо та впевнено стверджувати, що існування окремого інституту прав жінок є надзвичайно необхідним. Він дозволяє гарантувати жіночі права певними специфічними положеннями, що обумовлюються біологічними та фізичними особливостями жінки. Тому немає сумнівів, що у сучасному світі питання забезпечення і захисту прав жінок й надалі має вагоме значення.
    
Список використаних джерел:
1. Дашковська О.Р. Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності:  загальнотеоретичний аналіз. Харків: 2008. 176 с.
2. Дячук Ю. Деякі міркування стосовно прав жінок. Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. URL: http://khpg.org/index.php?id=977937751
3. Леонтьєва Л.В. Права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні (теоретико-правові аспекти). Харків: 2005. 18 с.
4. Ніколайчук А.І. Захист прав жінок від насильства в сім’ї: адміністративно-правові аспекти. Наше право. 2014. № 4. С. 72-74.
5. Замула А.Ю. Що ми знаємо про захист прав жінок? Українське право. 2019. URL: https://cutt.ly/xhlrz1A 
6. Права жінок у трудовому законодавстві України. 2019. URL: http://ck.dsp.gov.ua/?q=article/prava-zhinok-u-trudovomu-zakonodavstvi-ukrayiny
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція