...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №2
В умовах глобалізації торгівельних зв’язків найбільш важливою на сьогодні формою реалізації партнерських  взаємовідносини між митними органами та підприємствами-суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є отримання останніми, за умови відповідності визначеним законом критеріям, статусу авторизованого економічного оператора. Правовою основою для запровадження інституту АЕО стала Конвенція про спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року, Конвенція про єдиний режим транзиту від 20 травня 1987 року зі змінами тощо, в результаті чого був прийнятий ряд міжнародних документів, положення яких зумовили ухвалення нового Митного Кодексу ЄС, який багато в чому і став основою (прообразом) для запровадження нового інституту АЕО в Україні. З огляду на доктринальну та законодавчу новизну інституту АЕО та переважну відсутність досвіду його практичної реалізації виникає потреба аналізу правового статусу останнього.
Категорія «правовий статус АЕО», по-перше, носить збірний, універсальний характер, якби вбираючи правові статуси учасників зовнішньоекономічної діяльності, імпортерів, експортерів, перевізника, митного представника, утримувача складу. По-друге, вона (категорія) відображає особливості юридичної особи та її становища у системі митних правовідносин. По-третє, права АЕО не можуть бути реалізовані без інших його компонентів: юридичних прав і обов’язків, юридичної відповідальності, правових гарантій, без правосуб’єктності (правоздатності та дієздатності) юридичної особи тощо. При цьому категорія правового статусу дозволяє здійснити розгляд прав та обов'язків АЕО в цілісному, системному вигляді.
Керуючись загальною теорією права, правовий статус АЕО можна позначити, як загальний (статус підприємства в значенні, вжитому в Митному кодексі України – юридичної особи, а також громадянина-підприємця), галузевий (в рамках митного права) та спеціальний (обумовлений безпосередньо концепцією авторизованого економічного оператора) [1]. Слід також додати, що окремий рівень правового статусу характеризується відповідною низкою прав, обов’язків, обмежень, гарантій та відповідальності.
Правовий статус АЕО є частиною загального правового статусу підприємства, яке однак після отримання авторизації АЕО має право застосовувати спеціальні спрощення та користуватися перевагами в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом, а обсяг таких прав залежить від типу авторизації – про надання права на застосування спеціальних спрощень (АЕО-С); про підтвердження безпеки та надійності (АЕО-Б).
При цьому, АЕО, виступаючи як юридична особа, користується усім спектром загальних прав і обов’язків, передбачених національним законодавством (здатність бути суб’єктом речових прав, вчиняти правочини, займатись підприємницькою діяльністю, захищати свої порушені цивільні права та інтереси, здатність мати особисті немайнові права та обов’язки тощо), набуваючи, окрім загальних прав і обов’язків, додаткові (спеціальні) права та обов’язки в митних правовідносинах. Так, пункт 1 частини 1 статті 4 МК України визначає категорію АЕО як «підприємство, якому митними органами надано авторизацію АЕО згідно з цим Кодексом», а підприємство в свою чергу, відповідно до пункту 38 частини 1 статті 4 МК України визначається як «будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець». При цьому, пунктом 6-2 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МКУ визначено, що протягом першого-третього років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, приймає до розгляду заяви про надання авторизації АЕО-С виключно від підприємств, що є одночасно виробниками та експортерами (імпортерами) у значенні, наведеному у частині першій статті 12 МК України. Частина 2 статті 12 МК України встановлює, що під терміном «виробник» розуміється підприємство, яке безпосередньо виготовляє товари, призначені для експорту; а під терміном «експортер (імпортер)» – підприємство, яке на підставі укладених ним безпосередньо або через посередника (комісіонера, агента, консигнатора тощо) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснює експорт (імпорт) товарів з переміщенням їх через митний кордон України, незалежно від митного режиму, в який поміщуються такі товари [2].
Отже, наразі законодавець обмежив можливість підприємств, що виконують інші ролі, ніж виробник та експортер (імпортер) одночасно, в міжнародному ланцюгу постачання товарів на прийняття Державною митною службою України до розгляду їх заяви про надання авторизації АЕО-С.
Зауважимо, спеціальний правовий статус АЕО наповнюють не всі права і обов'язки юридичної особи, а лише ті, які пов'язані з митним правом, з тими правовідносинами, які пов'язані з отриманням виключного права на застосування спеціальних спрощень і переваг при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Загальний статус юридичної особи у межах митних правовідносинах закріплено в нормах Митного кодексу України, є однаковим для всіх юридичних осіб, що відповідають умовам його надання. Спеціальний статус фіксує особливості становища окремих АЕО (імпортерів, експортерів, митних представників, перевізників, експедиторів, утримувачів складу) та забезпечує можливість здійснення ними своєї діяльності. В той же час правовий статус АЕО можна розглядати як родовий, тобто такий, що відображає специфіку правового становища окремих категорій юридичних осіб, які володіють встановленими митним законодавством правами та обов’язками. На нашу думку, критерієм для віднесення АЕО до родової групи є вид діяльності, а також статус декларанта. Наприклад, експорт (імпорт) товарів, надання послуг в сфері перевезень.
З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що правовий статус АЕО – це юридично закріплене правове становище економічного оператора, що характеризується комплексом (системою) юридичних прав і обов'язків у зв’язку із застосуванням митних переваг (спеціальних спрощень), а також відносин з відповідальності. Категорія «правовий статус АЕО» має збірний, універсальний характер, тобто поглинає правові статуси учасників зовнішньоекономічної діяльності; відображає особливості юридичної особи та її становища у системі митних правовідносин; права АЕО не можуть бути реалізовані без інших його компонентів: кореспондуючих обов’язків органів державної влади, юридичної відповідальності, правових гарантій, без правосуб’єктності (правоздатності та дієздатності) юридичної особи та ін.
    
Список використаних джерел:
1. Білоус-Осінь Т.І. Концепція уповноваженого економічного оператора в митному законодавстві: дисертація на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса 2015. 192 с.
2. Митний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст. 552.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
May
MoTuWeThFrSaSu
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція