...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Проблематика підвищення якості життя, причин низького зростання добробуту життя населення — одна з ключових при функціонуванні держави та її політичних інститутів у суспільстві. Найважливішою ланкою у розвитку правової держави, обґрунтування її ролі у соціальній системі стала поява дефініції «соціальна держава». Вважаємо, що для того, щоб ефективно реалізовувати стратегію соціально-економічного розвитку правової держави з метою підвищення якості життя кожного громадянина, необхідно глибше в теоретичному плані звернутися до соціальної функції. В юридичній науці дослідження поняття «функції держави» зберігає свою актуальність завжди, оскільки при вивченні більшості аспектів теорії держави і права завжди є прямий зв’язок між науковою та практичною точкою зору.
Стан наукового дослідження теми. Дослідження соціальної функції держави складають відносно самостійний напрямок у теорії функцій правової держави. Це цілком закономірно, тому що сама соціальна функція займає особливе місце у системі державних функцій. Саме вона найбільшою мірою забезпечує гармонізацію інтересів громадянського суспільства та держави, реалізацію соціальних прав людини та громадянина. Інтерес до дослідження соціальної функції держави не згасає й досі, хоч виник у вітчизняній історико-правовій науці у другій половині ХІХ ст. В ці роки в Україні відбувалися глобальні соціально-економічні трансформації, які й зумовили зростання уваги до соціальної проблематики.
Питання щодо соціальної функції правової держави досліджували такі науковці як: І.В. Арістов, В.А. Гошовська, М.С. Кельман, М.М. Марченко, О.Г. Мурашин, О.О. Родіонова, Л.І. Спірідонов, М.В. Черноголовкін, Н. Барра та інші.
Метою публікації є розкриття сутності та змісту соціальної функції правової держави.
Виклад основного матеріалу. Теоретичні аспекти дослідження функцій правової держави отримали висвітлення у працях багатьох правознавців. Вчені радянського періоду не завжди виділяли соціальну функцію як самостійну в системі внутрішніх функцій держави. Зокрема, виділяли економічну, ідеологічну, охоронну функції. Однією з причин цього було існування різних підходів до визначення соціальної функції, оскільки саме поняття «функція держави» неоднозначне. Деякі автори ототожнюють функції держави з механізмом її діяльності у певному напрямі. Інші – як предметно-політичну характеристику змісту її діяльності.
У більшості класифікацій функцій держави, що були розроблені в пострадянський період, соціальна функція виділяється як самостійна, але її визначення та трактування змісту суттєво різняться. Так, до внутрішніх функцій правової держави відносять функцію охорони прав і свобод людини та громадянина, забезпечення правопорядку; функцію оподаткування; екологічну функцію; функцію соціального захисту населення. Остання визначається як «напрямок діяльності держави, покликаний забезпечити нормальні умови життя для суспільства та соціальну захищеність особи» [1, с. 65-66]. Таким чином, визначення соціальної функції та її зміст сформульований авторами стосовно конкретної державної моделі на сучасному етапі.
Детальніше підходи до суті соціальної функції держави опрацював Д. Гвасалія [2]. Він відзначає, що В. Андрущенко тлумачить соціальну функцію держави як функцію правової демократичної держави, що визнає вершиною соціальну справедливість. А на думку В.К. Бабаєва, основною метою соціальної функції є забезпечення суспільного добробуту, тобто гідного життя і розвитку кожної людини, створення рівних можливостей для усіх громадян в досягненні цього добробуту.
Такий підхід співзвучний і з позицією О.В. Родіонової. Вона формулює визначення соціальної функції стосовно сучасної держави таким чином: «соціальна функція – це діяльність держави, спрямована на мінімізацію відмінностей у доступі членів держави до суспільних благ, з метою забезпечення стабільності (самозбереження) соціуму» [3, с. 20]. Спроба сформулювати спільне для різних державних форм визначення соціальної функції держави, як стверджує Л. Шевченко, належить С.Є. Коробову. Він вважав, що «соціальна функція держави – один з основних напрямків (сторін) у його діяльності, що здійснюється в соціальній сфері суспільних відносин, щодо забезпечення громадянам гідного рівня життя, вирішення соціальних розбіжностей та реалізації узгоджених інтересів громадян на основі визнаних у даному суспільстві та законодавчо закріплених соціальних стандартів» [4, с. 103-104]. Автор підкреслює, що соціальна функція держави тісно пов’язана з економічною, оскільки без суттєвого економічного зростання, що базується на ефективному використанні ресурсів, неможливо забезпечити достатнього фінансування соціальних потреб.
Отож, можна припустити, що визнання залежності соціальної функції від сформованих у цьому суспільстві та законодавчо закріплених соціальних стандартів відповідає узагальненому визначенню соціальної функції. Водночас не можна погодитися з твердженням, за яким соціальна функція незмінно є одним з основних напрямків діяльності держави.
З позицій історико-правової науки соціальну функцію держави стосовно різних державних типів можна визначити як напрямок її організаційно-правової та практичної діяльності, що регулює рівень життя та процеси реалізації соціально-економічних прав особистості в обсязі, адекватному конкретному етапу розвитку нашого суспільства та держави [5]. З розвитком держави трансформується її соціальне призначення, уявлення про стандарти рівня життя, обсяг та структуру соціально-економічних прав населення, а також про межі втручання держави у соціально-економічну сферу в цілому та соціально-економічне становище окремих груп населення зокрема.
Соціальна функція держави має свої складові. Її головне призначення забезпечити зайнятість працездатного населення та здійснювати соціальний захист тих, хто потребує державної підтримки, а також забезпечити суспільний добробут, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.
Соціальна функція включає державну політику в галузі освіти, науки, культури, здоров’я громадян. Сьогодні соціальна функція поповнилася новим змістом, що пов’язано з рухом до соціально-правової держави. Соціальна політика правової держави передбачає виділення коштів на охорону здоров’я, культурний відпочинок, просвітництво, будівництво, чітку роботу транспорту та зв’язку, а значить, забезпечення реалізації прав громадян на охорону здоров’я, відпочинок, житло, освіту, користування досягненнями культури, тобто тих соціальних прав, якими мають у максимальному обсязі користуватися усі громадяни правової держави [6, с. 299].
Тож важливою передумовою для розквіту соціальної державності є створення дієвої послідовності механізму та юридичних гарантій захисту прав і свобод людини з метою здійснення принципу справедливості, свободи, моральності, рівності. Отож стан втілення захисту та охорони прав і свобод людини є високим показником рівня цивілізованості, гуманізму, культури будь-якого суспільства чи держави.
Висновок. Реалізація соціальної функції є неодмінною основою соціально-правової держави. Це одна з найголовніших функцій держави, яка спрямована на розвиток суспільства і захист інтересів громадян. Тому необхідні якісні зміни законодавства в плані розширення каталогу соціально-економічних прав відповідно до міжнародних стандартів та закріплення механізмів і гарантій їх захисту, поширення цього законодавства на всі, без винятку, верстви населення; визнання за державою домінуючої ролі у забезпеченні соціальних прав особи, однак при цьому, відмова від всеосяжного державного патерналізму в соціальній сфері.

Список використаних джерел:
1. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Теорія держави та права: навч. посіб. Київ : НАВС, Освіта України, 2017. 320 с.
2. Гвасалія Д. С. Соціальна функція держави та її складові. Економіка і регіон. 2011. № 2 (29). С. 45.
3. Родионова О. В. Социальная функция современного государства. М.: Юрлитинформ, 2010. 228 с.
4. Шевченко Л. С. Соціальна держава: досвід політико-економічного аналізу: монографія. Харків: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2012. 275 с.  
5. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. і доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
6. Севрюков Д. Г. Соціальна функція держави. Публічне право. 2013. № 1 (9) . С.298-300.
7. Основи правознавства: підручник/ Кравчук В.М., Васильків І.Д. Рекомендований МОН України – наказ від 20.03.2017 року № 417. Тернопіль: Астон, 2017. 280 с.

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
November
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція