... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №3
Строки дії авторських та суміжних прав є надзвичайно вагомою юридичною категорією, що призначена для упорядкування авторських та суміжних правовідносин, забезпечення охорони майнових прав суб’єктів авторського та суміжного права та, із спливом цих строків, здійснення полегшення доступу всіх бажаючих до охоронюваних правом інтелектуальної власності об’єктів. 
Cтаття 456 Цивільного кодексу України та ст. 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права” закріплюють строки чинності (дії) суміжних майнових прав та порядок їх обрахування. Таким чином, однією із основних властивостей майнових прав на об’єкти суміжного права є їх строковий характер, що означає, що після спливу визначених законодавством строків чинності суміжних прав, майнові права на об’єкти суміжного права переходять у суспільне надбання. Перехід майнових прав на об’єкти суміжного права у суспільне надбання означає, що після спливу визначених законодавством строків чинності суміжних прав будь-яка особа вільно, без отримання дозволу колишнього правоволодільця, може використовувати об’єкт суміжного права у власних та суспільних інтересах будь-яким дозволеним способом. 
Не слід забувати, що окрім майнових прав, суб’єкти авторського права та суміжних прав насамперед наділені особистими немайновими правами, які належать творцеві об’єкту права інтелектуальної власності, є незалежними від майнових прав та не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законодавством. Особисті немайнові права мають наступні ознаки: 1) відсутність економічного змісту; 2) невіддільність від особи; 3)індивідуалізація особи; 4) абсолютність; 5) специфічність виникнення; 7) довічність існування. Таким чином, говорячи про строки дії суміжних прав, не слід забувати, що ця риса притаманна саме майновим правам, які слід чітко відмежовувати від особистих немайнових прав, які традиційно є невідчужуваними та безстроковими. 
Для всіх категорій об’єктів суміжних прав законодавство встановлює строк правової охорони у 50 років, однак, відповідні строки неможна назвати однаковими, оскільки вони мають різний порядок обчислення, а точніше, початковий термін обчислення строку щодо кожного об’єкту суміжного права має свої особливості визначення. Таким чином, разом із встановленням строків дії суміжних прав законодавець визначає порядок їх обчислення, так, згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Відповідно, ч.1 ст. 456 Цивільного кодексу України містить аналогічну норму, де вказано, що строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.
Як бачимо, термін, з якого починає обчислюватися строк чинності майнових суміжних прав, не співпадає із терміном виникнення суміжних прав. Так, згідно із ст. 451 Цивільного кодексу України, право на виконання виникає з моменту першого його здійснення, в той час як перебіг п’ятидесятирічного строку починає обчислюватися тільки з 1 січня року наступного за роком, в якому відбувся той чи інший, цизначений Цивільним кодексом України, юридичний факт, пов’язаний зі створенням чи фіксуванням об’єкта. Якщо Закон України «Про авторське право і суміжні права» пов’язує перебіг строку правової охорони виконання тільки із записаним виконанням, то Цивільний кодекс України вказує вже не тільки на порядок обчислення строку охорони записаного виконання, а також на особливості обчислення строку незаписаного виконання. Таким чином, правовій охороні майнових прав на виконання підлягають як зафіксовані, так і незафіксовані на матеріальному носії виконання. Більш того, правова охорона виконань здійснюється з моменту першого здійснення виконання, а обрахування строку чинності майнових прав здійснюється за вищезазначеними правилами.
Якщо виконання є зафіксованим, то обчислення строку чинності суміжних починає обчислюватися за правилами, що стосуються зафіксованих виконань, минаючи правила, щодо незафіксованих виконань. 
Частина 2 ст. 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права” закріплює, що права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу. У свою чергу, ч.2 ст.456 Цивільного кодексу України, закріплює, що строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п’ятдесяти років від дати її вироблення – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. 
Згідно із ч. 2 ст. 451 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Таким чином, майнові права на фонограму (відеограму) виникають саме з моменту її вироблення. Обрахування строків чинності майнових прав вже пов’язується із виникненням чи відсутністю встановлених законодавством юридичних фактів. Так, порядок обрахування п’ятидесятирічного строку пов’язується із опублікуванням фонограми (відеограми). 
Анілізуючи порядок обрахування строків чинності майнових прав виробників фонограм (відеограм), слід зауважити, що для одного і того ж запису фонограми (відеограми) строк праввої охорони може розпочинатися декілька разів, наприклад, перший раз після створення, а другий раз вже після опублікування фонограми (відеограми). Тому, якщо ці два юридичні факти відбудуться у різні роки, то й охорона об’єктів, таким чином, може бути подовжена на відповідну кількість років [1, с. 265].
Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права” організації мовлення користуються наданими зазначеним Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі. Відповідно ч. 3 ст. 456 Цивільного кодексу України зазначає, що строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п’ятдесят років, що відліковуються з 1 січня роу, наступного за роком її першого здійснення. 
Згідно із ч. 3 ст. 451 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення. Отже, як і щодо інших об’єктів суміжного права, виникнення майнових прав розпочинається з одного часу, а обрахування строків чинності майнових прав – з іншого. 
Для правильного встановлення початкового терміну дії майнових прав на передачі (програми) організацій мовлення слід визначитися із визначенням змісту поняття здійснення передачі (програми). У законодавстві відсутнє офіційне тлумачення цього поняття, тому виходячи із сутності відносин щодо реалізації авторських та суміжних прав, перше здійснення передачі (програми) є її оприлюдненням насамперед шляхом публічного сповіщення.
Як відзначають окремі дослідники авторського права та суміжних прав, застосування правил обчислення строків охорони майнових суміжних прав призводить до того, що реальний строк їх існування та охорони, по-перше, є більшим ніж п’ятдесят років, по-друге, він має визначатися окремо для кожного об’єкта і тому може бути різним, по-третє, застосування факультативних юридичних фактів як точок відліку строку фактично продовжує строк охорони майнових суміжних прав [1, с. 264]. При цьому факультативними юридичними фактами є фіксування у записі (для виконань), опублікування (для фонограм і відеограм) тощо. 
Згідно із ч. 4 ст. 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права” закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.
Як правова форма, строки дії суміжних прав визначають конкретні періоди у часі протягом яких виконавці, виробники фонограм і відеограм, організації мовлення та їх правонаступники або інші правомочні суб’єкти права можуть у повному обсязі, за виключенням встановлених законодавством обмежень, реалізовувати свої майнові права. 
Частина 5 ст. 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права” зазначає, що до спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого законодавством строку.
У якості підсумку, до вже сформованих іншими дослідниками висновків, слід додати, що існує певна загальнотеоретична невідповідність змісту загального законодавства (Цивільного кодексу України) по відношенню до спеціального законодавства (Закону України “Про авторське право і суміжні права”) щодо порядку обчислення строків чинності майнових суміжних прав. Закон фактично не визначає порядку обчислення строків чинності майнових суміжних прав, в той час як повинен навпаки деталізувати положення вищих за юридичною силою нормативних актів.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використання позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – Т.6: Право інтелектуальної власності / За ред. проф. Спасибо-Фатєєвої. – Серія "Коментарі та аналітика". – Х.: ФО-П Лисяк Л.С., 2011. – С. 264-265. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція