... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №3
Трансформація сучасного праворозуміння надає можливість вийти на новий рівень осмислення договору не лише як універсального регулятора суспільних відносин, за допомогою якого стає можливим досягнення компромісів та вирішення конфліктів, але й як своєрідного джерела приватного права, що містить в собі індивідуальні правові приписи, які формуються сторонами договірних відносин і є обов’язковими для виконання.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що ступінь вивченості договору не є адекватною тому місцю, яке він займає у правовій системі. Дослідження договірної тематики переважно проводилося у межах окремих галузей права, що призвело до складнощів у розумінні самої сутності договору і, певним чином, спричинило недооцінку договору як важливого елементу правової дійсності, регулятора суспільних відносин. 
З огляду на те, що договір займає особливе місце в механізмі приватноправового регулювання, хотілося б окремо зупинитися на з’ясуванні питання про те, у чому саме полягає ефективність індивідуального договору у приватному праві. 
Деякі сучасні дослідники вважають, що ефективність договору повинна розглядатися як мінімум з трьох позицій: перше, юридична ефективність, тобто поведінка, за якої виконуються визначені договором правові вимоги; друге, поведінкова ефективність, за якої договір може вважатися ефективним у разі, якщо внаслідок його виконання окремі суб’єкти правовідносин змушені змінювати власну поведінку у позитивному напрямі, тобто вживати усіх необхідних заходів з метою досягнення цілей договору; третє, ефективність у контексті вирішення проблем, які потребують регулювання. Договір вважається ефективним, якщо внаслідок виконання передбачених ним умов, досягається виконання мети укладання договору, а саме вирішуються ті проблемні питання, які стали підставою укладення даного договору [1]. Отже, можна сказати, що ефективність договору полягає у його здатності завдяки належній реалізації своїх функцій досягати визначеної мети.
Оскільки ефективністю приватного договору є його здатність до реалізації загальних та спеціальних функцій, то виникає питання – як оцінити ефективність індивідуального договору? Які договори вважати ефективними, не досить ефективними, взагалі неефективними?
Для отримання відповідей на поставлені питання, необхідно зупинитися на розгляді сутнісних характеристик індивідуального договору. Так, він є одним із ефективних регуляторів суспільних відносин поряд з іншими регуляторами. Правова природа індивідуального договору як регулятора правовідносин у сфері приватного права полягає у можливості регулювання суспільних відносин між сторонами за допомогою відповідних правових засобів, одним з яких є індивідуальна норма, яка виникає як результат згоди сторін та визнається державою як правова. Якщо у договорі містяться індивідуальні нормативно-правові приписи, які розробляються учасниками договірних правовідносин, то можна говорити про договір як про регулятор правовідносин між сторонами, який відповідно виступає формою закріплення таких норм.
Індивідуальні норми, що містяться у договорі є правилами поведінки, які відрізняються від класичних правових норм, хоча і є правовими. Індивідуальна норма, що міститься в договорі - це обов’язкове, формально визначене, визнане державою правило поведінки, сформульоване учасниками договірних правовідносин та спрямоване на їх регулювання.
На відміну від класичних правових норм, індивідуальна норма характеризується наступними ознаками: закріплюється в особливих, нетипових формах права; діє щодо обмеженого кола осіб; формується в процесі договірної нормотворчості ніби «знизу» самими учасниками договірних правовідносин; визнається державою.
Індивідуальний договір виконує як загальні функції (регулятивну і охоронну), так і спеціальні (інформаційну, ініціативну, соціальну, економічну). Важливою умовою ефективного виконання функцій виступають індивідуальні норми, що містяться в договорах.
Розглядаючи функції індивідуального договору, необхідно пам’ятати, що вони, так чи інакше пов'язані з функціями приватного права. Якщо ж ми будемо розглядати договір в міжгалузевому контексті, то про функції договору слід говорити, враховуючи загальні функції права. Кашаніна Т.В. вважає, що, висловлюючи волю суб'єктів, приватне право виконує дві основні функції: функцію, що полягає у реалізації свободи визначати параметри власної поведінки та функцію, що полягає у реалізації свободи будувати взаємини з іншими суб'єктами [2]. Таким чином, приватне право, визначаючи взаємовідносини суб'єктів і виражаючи їх волю як учасників відповідних приватних правовідносин має дві сторони: внутрішню та зовнішню. Однак, вищевказані особливості характеризують специфічні функції приватного права. Але оскільки приватне право є найбільшою структурною частиною права взагалі, воно виконує й загальноправові функції.
Враховуючи загальносоціальне значення права можна виділити так звані соціальні функції: економічну, політичну, культурно-історичну, виховну, функцію соціального контролю, комунікативну функції. Однак, на спеціально-юридичному рівні право виконує дві основні функції – регулятивну та охоронну.
Первинне значення має регулятивна функція, оскільки з її допомогою право покликане сприяти розвитку найбільш цінних для суспільства і держави соціальних зв'язків. Формами здійснення регулятивної функції є: визначення юридичних обставин вступу норм права у дію; встановлення підстав набуття особою правового статусу; закріплення у законодавстві різних пільг, заохочень та інших дозволів; визначення прав та обов'язків учасників правовідносин тощо. У свою чергу регулятивну функцію права можна поділити на дві підфункції – статичну і динамічну. Регулятивна статична функція полягає у впливі на суспільні відносини за допомогою закріплення їх моделі у відповідних нормах права. Регулятивна динамічна функція полягає у стимулюванні правого розвитку найбільш важливих суспільних відносин. Похідна від регулятивної, охоронна функція покликана забезпечувати регулятивну функцію у разі порушення нормального процесу розвитку тих чи інших соціальних зв'язків. Ця функція реалізується за допомогою правових обмежень - обов'язків, заборон, покарань тощо. Охоронна функція характеризується також і тим, що пов'язана із застосуванням заходів державного примусу; інформує учасників суспільних відносин про правові цінності, які підлягають захисту [3].
В юридичній літературі виділяють й інші, додаткові або спеціально-юридичні функції права - наприклад, компенсаційну, пов'язану із відшкодуванням шкоди, заподіяної суспільним відносинам, обмежувальну, пов'язану зі встановленням додаткових обмежень для суб'єктів права, а такж відновлювальну, метою якої є відновлення порушеного права.
Питання про функції індивідуального договору нерозривно пов’язано із зазначеними загально правовими функціям та функціями приватного права. Природно, що кожен із видів індивідуальних договорів виконує поряд із загальним функціями й ті, які можуть бути притаманні певному його виду. Так, наприклад, договори у сфері трудового права можуть виконувати регулятивну функцію, разом з тим їм властива функція координації дій учасників трудових правовідносини. Тому ми розглянемо загальні функції індивідуальних договорів; а також деякі специфічні.
Перш за все, говорячи про функціональну ефективність, слід виходити з того, що основною функцією індивідуального договору є регулятивна. У регулюванні суспільних правовідносин, а тим паче у механізмі правового регулювання значну роль відіграє правова норма. У даному випадку, ми маємо справу з індивідуальними нормами, які формально виражені або містяться в індивідуальних договорах. Отже, регулювання договірних правовідносин на основі індивідуальних норм є важливою функцією договору і, відповідно, від ефективного виконання вимог зазначених норм залежить досягнення цілей індивідуального договору. При цьому такі правові норми повинні відповідати ряду вимог, наприклад, не протирічити класичним правовим нормам, формуватися на основі волевиявлення суб'єктів договору тощо. В залежності від того, якої якості індивідуальні норми, як вони виписані у договорі, якої якості сам індивідуальний договір, залежить те, яким чином він буде регулювати відповідні правовідносини. Ця залежність є зворотною. Регулятивні властивості договору, тобто його здатність регулювати договірні правовідносини, дозволяє розглядати його як нетипове джерело права. Відповідно, ефективність індивідуального договору, безпосередньо залежить від того, як зазначений договір реалізує регулятивну функцію. 
Наступною важлива функцією індивідуального договору є охоронна. Зазначена функція є похідною від регулятивної, а тому реалізується тоді, коли порушуються права суб'єктів правовідносин. Реалізація охоронної функції також дозволяє робити висновок про те, наскільки ефективним є індивідуальний договір як джерело права, і, перш за все, наскільки ефективними є індивідуальні норми, які містяться у таких договорах. 
Слід також звернути увагу на низку спеціальних функцій договору, серед яких: інформаційна, ініціативна, соціальна та економічна. Зазначені функції визначаються як спеціальні, оскільки на відміну від загальних функцій, таких як регулятивна і охоронна, які характеризують договір загалом, визначаючи його значення та ефективність, спеціальні функції характеризують окремі сторони договору. Спеціальні функції, так чи інакше, пов'язані із загальними функціями. Так, економічна функція може бути пов'язана як з регулятивною, так і охоронної функцією. Наприклад, економічні відносини, пов'язані з обігом товарів, повинні як забезпечуватися, так і захищатися за допомогою договору. Даний зв'язок може проявлятися у іншому. Перш за все, виконання цих функцій є можливим за допомогою реалізації індивідуальних норм, закріплених у договорі. Наприклад, інформаційна функція індивідуального договору може бути виконана за допомогою належного закріплення прав і обов'язків сторін у договорі. Від того, на скільки детально вони закріплені в договорі залежить те, як буде виконуватися договір, як сторони будуть вирішувати виникаючі протиріччя. 
Ефективність договору полягає у здатності досягати цілей за допомогою реалізації своїх функцій. Розглядаючи функції договору необхідно враховувати, що вони так чи інакше пов'язані із загально правовими функціями та функціями приватного права, оскільки індивідуальний договір є важливою цивілістичною конструкцією.
Найбільш важливим показником ефективності договору є його здатність виконувати як свої загальні, так і спеціальні функції. Якщо говорити про індивідуальний договір, то його ефективність визначається здатністю до виконання регулятивної та охоронної функцій, при цьому критерієм і важливою умовою ефективності договору є індивідуальні норми, які виступають засобом регулювання суспільних відносин та формально виражені в індивідуальному договорі.
 
Список використаних джерел:
1. Казанцев М.В. Договорное регулирование: цивилистическая концепция. / М.В.Казанцев. – Екатеринбург, 2005. – С. 144-149.
2. Кашанина Т.В. Частное право: учеб. / Т.В. Кашанина. – М.: Эксмо, 2009. – С. 50-51.
3. Малько А.В. Теория государства и права: учеб. пособ. / А.В. Малько. – М.: КНОРУС, 2007. – С. 73.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція