...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №3
Для ефективного попередження правопорушень в сфері авторського права є необхідність проаналізувати актуальність державної реєстрації авторського права і договорів, сформувати їх позитивні ознаки та визначити проблеми.
Авторське право – це право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір. Зокрема, перелік творів, що є об’єктами авторського права встановлює Цивільний кодекс України, Закон України «Про авторське право і суміжні права», і цей перелік не є вичерпним. Первинним суб'єктом авторського права є лише автор твору, ним може бути лише фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Суб'єктами авторського права також є інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. 
Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах [2]. 
Державна реєстрація авторських прав є додатковим та досить ефективним засобом захисту автором своїх прав на підставі офіційного підтвердження компетентного державного органу факту існування об’єкта авторського права в певній матеріальній формі на певну фіксовану дату. Факт державної реєстрації може відіграти важливу роль при вирішенні в судовому порядку спору про авторство на твір у разі його оспорювання, незаконного використання та комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. По суті, свідоцтво про державну реєстрацію авторських прав або договору про передання прав є лише суттєвим та незаперечним аргументом у спорі про право на об’єкт інтелектуальної власності [4].
Положення статті 437 Цивільного кодексу України та п. 2 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановили, що авторське право виникає з моменту створення твору.
    Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1756 затверджено - Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір; розміри та порядок сплати зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. Порядок визначає процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Державною службою інтелектуальної власності України [3].
Документом, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору (за наявності) є свідоцтво. Свідоцтво видається Державною службою інтелектуальної власності України, за встановленим зразком, у місячний строк від дати реєстрації. 
Документом, що засвідчує реєстрацію договору, який стосується авторства на твір є рішення Державної служби інтелектуальної власності України.
Аналіз законодавства про авторське право дозволив нам сформувати ряд позитивних ознак державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір:
1. Наявність нормативно-правої бази, що визначає детальну, поетапну процедуру реєстрації авторського права і договорів, а також забезпечує ведення відповідних двох реєстрів права інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір, а саме: Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір.
2. Державна реєстрація – це встановлена законодавством процедура закріплення авторства на твір, що сприяє попередженню та захисту від його порушення.
3. Державна реєстрація авторського права і договорів не є обов’язковою, а лише є додатковим способом забезпечення захисту авторського права. 
Важливим елементом дослідження державної реєстрації авторського права і договорів як засобу захисту авторського права від порушення є не лише занесення відомостей до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються авторства на твір, а й можливість доступу до таких відомостей шляхом відображення на офіційному веб-сайті розпорядника – Державної служби інтелектуальної власності України.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16 січня.2003р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40. – Ст.356. 
2. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. №3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №13. – Ст.64. 
3. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова Кабінет Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1756 // Офіційний вісник України. – 2001. – №52. - Ст. 114. 
4. Дмитришин В.С. Забезпечення реалізації права особи на державну реєстрацію авторського права та авторського договору / В.С. Дмитришин // Адвокат Науковий журнал. – №10(145). – 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.personal.in.ua/ article.php?ida=451 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція