... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 03.03.2015 - Секція №2
Актуальність дослідження категорії фінансово-правового зобов`язання полягає в тому, що це досить нова категорія, яка є ще недостатньо дослідженою. Фінансово-правове зобов’язання має значний вплив на розвиток фінансово-правової науки, законотворчої і правозастосовчої практики. 
Мета – розкриття суті та проблематики теми, критичний аналіз й узагальнення існуючої інформації з даної теми, формування науково-обґрунтованих висновків.
Ознайомившись із працями з фінансового права Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенка, С.І.Лучковської, А.Г. Чубенка, Д.М. Павлова, Л.М. Касьяненко, В.Ф. Роль, В.В. Сергієнко, С.М.Попова, О.П. Орлюк, Е.С. Дмитренко, А.Т. Ковальчук, А.В. Матіоса та ін., мені стало зрозуміло, що науковці-юристи які внесли значний внесок у розвиток науки фінансового права зовсім не приділяють увагу визначенню поняття фінансово-правове зобов’язання. Натомість, у чинному законодавстві України та в окремих наукових працях, включаючи вищевказані, міститься визначення податкового обов’язку та бюджетного зобов’язання, які входять в поняття фінансово-правове зобов’язання.
Відповідно до п.14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України податковим зобов’язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) [1, с. 8].
Згідно з п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетним зобов’язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [2, с. 3].
Натомість визначення фінансово-правового зобов’язання у законодавстві України відсутнє. Існування даного поняття визнають далеко не всі науковці-юристи. У багатьох наукових працях та юридичних довідниках інститут зобов’язань визначається цивільно-правовим. В той же час термін «зобов’язання» використовується у сфері бюджетних, податкових відносин та відносин пов’язаних з емісією публічних цінних паперів, грошей, що дає змогу виокремити фінансового-правове зобов’язання та віднести його до інститутів фінансового права.
Дослідивши у теорії права ознаки поняття правовідносини я дійшла висновку, що фінансово-правове зобов’язання є вольовим суспільним відношення, що регулюється нормами права, які є результатом правотворчої діяльності держави. Зокрема, М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома виділяють наступні ознаки правовідносин:
– виникають на підставі норм права;
– зміст правовідносин формується на підставі волевиявлення його учасників, дії юридичних норм;
– як правило, беруть участь двоє і більше сторін, які наділені суб’єктивними правами і відповідними юридичними обов’язками.
– належна поведінка сторони у таких відносинах забезпечується державою (охороняється, захищається, державний примус). 
Одночасна наявність усіх перелічених ознак не обов’язковою для кваліфікації правовідносин [3, с. 391].
Таким чином, можна дати наступне визначення поняттю фінансово-правове зобов`язання – це публічне правовідношення між державою та/або територіальною громадою та фізичними і юридичними особами, яке виникає, змінюється і припиняється під час процесу розподілу, перерозподілу у сфері фінансів щодо грошових коштів, інших валютних цінностей.
Як у фінансовому правовідношенні, так і у фінансово-правовому зобов’язанні суб`єктивні права та юридичні обов’язки сторін визначаються, зазвичай, не договором як у цивільному праві або господарському праві, а нормативно-правовим актом, який передбачає підстави виникнення, зміни та припинення фінансових відносин.
Крім того, слід зауважити, що важливою ознакою саме фінансово-правових відносин є відсутність рівності сторін. Держава та державні органи встановлюють чіткі імперативні правила поведінки для фізичних та юридичних осіб, що є суб’єктами таких відносин. 
З однієї сторони у таких відносинах виступає уповноважений державою орган, що наділений суб’єктивними правами у вигляді поведінки, що слугує засобом для забезпечення інтересів держави, територіальної громади. Інший учасник є носієм юридичного обов’язку діяти в межах дозволеної поведінки під загрозою застосування примусу з боку держави. Так, прикладом можуть слугувати податкові відносини у яких податковий орган наділений суб’єктивними правами здійснювати контроль за сплатою податків. Натомість платник податків наділений юридичним обов’язком – своєчасно сплачувати податок. 
Підсумовуючи, можна сказати що на даний час є дуже важливим визначення на науково-теоретичному та законодавчому рівнях поняття фінансово-правового зобов’язання. Це дозволить урівноважити правовий статус уповноважених державних органів із іншими суб’єктами фінансового правовідношення, а найголовніше фізичними особами, що слугуватиме більшій реалізації їх інтересів. 
 
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011.  №13-14. – 230 с.
2. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010.  №50-51. – 572 с.
3. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М.Хома. – Львів: Новий світ-2000, 2007. – 580 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція