... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 03.03.2015 - Секція №5
Після введення в дію нового КПК, яким регламентовано процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, виникає необхідність не тільки закріпити у законі певні зміни, але й перевірити можливість їх правозастосування на практиці та наявність достатності належних гарантій щодо захисту прав і свобод громадян при проведенні вказаних дій.
До процесуальної системи гарантій прав і свобод відноситься такий вид гарантій, як юридичне визначення самих цих прав і свобод [4, с. 88-89]. Ст. 13 КПК, закріплюючи конституційний принцип недоторканності житла чи іншого володіння особи, що забезпечує право особи на приватність, в змістовому плані дуже стисла, фактично повторює конституційну норму. Законодавець в КПК обмежився простим проголошенням принципу недоторканності житла чи іншого володіння особи, а нормативне регулювання даного принципу викладається шляхом перерахування виключень із загального правила. Проте і самі виключення сформульовані як банкетні та відсильні норми, які стосуються окремих процесуальних дій, що призводить до неоднозначного тлумачення вимог, які випливають із розглядуваного принципу. Принципове положення про недоторканність житла розпорошується в нормативному матеріалі і з вкрай важливої і ключової норми перетворюється на набір виключень з неї. Погоджуємося з думкою О.П. Кучинської, що доцільним вбачається певне коригування ст. 13 КПК України, яка є базовою щодо змістового наповнення принципу недоторканності житла чи іншого володіння особи в кримінальному судочинстві, повинна акумулювати максимальну кількість положень, що входять до зазначеного принципу [2, с. 126].
Наступною гарантією прав і свобод особи є чітке визначення процедури їх реалізації. У зв’язку з цим у КПК має бути передбачений чітко окреслений порядок проведення конкретних процесуальних дій як-то обшуку, огляду, виїмки, негласного проникнення для огляду, вилучення речей та зразків для дослідження тощо. В загальних рисах цей порядок законом передбачений, але цей надзвичайно важливий конституційний принцип вимагає більшої конкретизації, тому що кожна невизначеність може потягти негативні наслідки. 
Також однією з гарантій забезпечення прав і свобод особи, можна вважати визначення чітких підстав для проведення тих чи інших процесуальних дій. В КПК законодавець визначенню підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій призначає цілу 246 статтю, в якій дає визначення самих негласних слідчих (розшукових) дій та підстави для їх проведення. Частина 2 цієї статті вказує, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб [1]. Як можна помітити, вказана стаття не відповідає її змісту із-за відсутності в ній нормативно-закріплених чітких підстав проведення зазначених слідчих дій. Така нечіткість формулювання може призвести до порушення права людини на приватність. 
Гарантією забезпечення прав і свобод особи слугує чітке визначення категорії осіб, щодо яких проводяться негласні слідчі (розшукові) дії. У КПК не визначається коло осіб, щодо яких слідчий може приймати рішення про застосування негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, фактично такою особою може стати будь-яка людина. Беручи до уваги значні строки їх проведення (особливо при їх подовженні) негласне спостереження за приватним життям може вестися за неконтрольованою кількістю громадян. Повідомлення таких осіб в межах календарного року після закінчення проведення негласної слідчої (розшукової) дії виглядає не досить надійною гарантією дотримання законності і забезпечення права особи на недоторканість приватного життя. Це може дискредитувати задекларовану демократизацію кримінального судочинства та означати побудову «поліцейської держави» в Україні.
Як слушно вказує А.С. Омельяненко, в КПК взагалі не врегульовано питання щодо проведення розглядуваних дій відносно осіб, які непричетні до вчинення злочину. Як бути з дотриманням прав і свобод особи, щодо якої велися негласні слідчі (розшукові) дії, а вона виявилася непричетною до злочину, чи не є суб’єктом вчиненого діяння (неосудна особа, не досягла віку кримінальної відповідальності, не наділена ознаками спеціального суб’єкта тощо)? [3, с. 210].
Наступною гарантією забезпечення прав особи при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій є визначення чітких обставин, за яких інформація, що стосується приватного життя громадян, отримана в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що не виявилася необхідною для подальшого проведення досудового розслідування, повинна знищуватися. Як справедливо вказує А.С. Омельяненко, долю відомостей, речей та документів, отриманих внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що не мають ніякого значення для кримінального провадження, вирішує особисто прокурор на свій суб’єктивний розсуд [3, с. 209]. Необхідно визначити чіткі критерії для визначення необхідності інформації для подальшого використання по справі, враховуючи, що знищувати інформацію в наших реаліях поки що не прийнято.
Важливе місце серед гарантій кримінального судочинства займає право учасників процесу на оскарження дій та рішень посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Проаналізувавши нормативний матеріал, робимо висновок, що КПК не містить норми, за якою особа, в якої проведено обшук, огляд та вилучення речей має право подати апеляцію. В житлі чи іншому володінні можуть мешкати багато осіб і такі дії можуть завдати всім неприємностей, втрати репутації та моральних страждань. Не вирішено також питання про тих осіб, в яких проведено вказані дії, і які не знали про цей обшук або огляд, оскільки не були присутні при ньому. Законом повинно бути передбачено можливість таких осіб бути поінформованими про проведений обшук та мати право на подачу апеляції. 
Передбачаючи можливість невідкладних випадків, коли обшук, огляд житла чи іншого володіння та вилучення доказів особи можуть здійснюватися без постанови слідчого судді, КПК також не передбачає права заінтересованих осіб на подачу апеляційної скарги на такі дії.
Що стосується проведення негласних слідчих дій, то, як слушно зазначає О.Ю. Хабло, виникає питання про забезпечення можливості оскарження рішень посадових осіб під час їх провадження. Особливістю негласних слідчих дій є те, що громадяни, права яких обмежуються, враховуючи природу і логіку негласної діяльності, не мають можливості оскаржити дії та рішення посадових осіб безпосередньо під час їх проведення [5, с. 95]. Відповідно до ст. 253 КПК, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені про це прокурором або за його дорученням слідчим [1]. Але конкретний час такого повідомлення визначається неоднозначно. Таким чином, поки заінтересовані особи не повідомлені про рішення щодо проведення негласної слідчої дії, вони не мають можливості оскаржити до суду дане рішення. А відсутність можливості оскарження провадження негласних слідчих дій зумовлює загрозу протиправного втручання працівників правоохоронних органів у особисте життя громадян, незаконне чи необґрунтоване обмеження їх конституційних прав і свобод, що вимагає створення додаткових кримінально-процесуальних гарантій [5, с. 95].
Ще однією з процесуальних гарантій захисту порушення прав і свобод особи є встановлена законом юридична відповідальність службових осіб, що провадять кримінальне провадження. Виникає запитання, як відновити права та інтереси громадян, порушені внаслідок незаконного проникнення у їх житло, проведення в ньому обшуку, вилучення речей та документів у випадку непогодження в подальшому клопотання прокурором або ненадання санкції на обшук слідчим суддею? Яку відповідальність будуть нести винні особи за свої незаконні дії? Відсутність чітко визначеної відповідальності за подібні дії відкриває шлях до беззаконня на шляху до проникнення в житло та інше приватне володіння громадян. Поряд з цим вважається таким, що також здатне безпідставно обмежити конституційні права та свободи особи, положення ч. 1 ст. 250 «Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді».
Наприкінці вважається за доцільним вказати про відсутність такої важливої гарантії забезпечення прав особи як відшкодування матеріальних збитків в результаті неправомірних дій службових осіб. В КПК зовсім не визначений обов’язок повернути власнику житла чи особі, яка займає приміщення, всі ті речі, предмети та документи, які були незаконно вилучені в ході такого обшуку чи незаконно проведенні негласної слідчої дії.
З викладеного можна дійти висновку про те, що, незважаючи на наявність досить широкого спектру запроваджених гарантій щодо захисту прав особи у формі прокурорського та судового контролю, загальні норми про негласні слідчі (розшукові) дії потребують окремого та глибоко вивчення та відповідного наукового осмислення та обґрунтування. Оскільки значна кількість новацій є дуже проблематичною в застосуванні на практиці, а деякі з них безпосередньо порушують конституційні права та законні інтереси людини і громадянина, закріплені Конституцією України, виникає необхідність внесення суттєвих змін до чинного КПК. Норми закону потребують суттєвого доопрацювання, узгодження з відповідними правовими інститутами вітчизняного законодавства, практикою Європейського суду з прав людини з метою забезпечення захисту прав та свобод особи.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. – 2012. – № 90-91. – 19 травня.
2. Кучинська О.П. Принцип недоторканості житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі / О.П. Кучинська // Вісник академії адвокатури України. – 2012. – № 2 (24). – С. 125-129.
3. Омельяненко А.С. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії (огляд нового законодавства) / А.С. Омельяненко // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. – 2012. – № 4. – С. 205-211.
4. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / В.М. Тертишник – Дніпропетровськ: Юрид. Акад.. МВС України, 2002. – 432 с.
5. Хабло О.Ю. Кримінально-процесуальні гарантії провадження негласних слідчих дій / О.Ю. Хабло // Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України: матеріали круглого столу (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К., 2011. – С.94-95. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція