... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 03.03.2015 - Секція №6
Правоохоронні органи – невід’ємна складова виконавчої влади, представники якої зобов’язані від імені держави здійснювати заходи, спрямовані на підтримання належного стану громадського порядку, убезпечення життя громадян, протидію правопорушенням і злочинам, в більш загальному сенсі – забезпечувати гарантії суспільного добробуту та захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян. 
Зважаючи на завдання, які суспільство ставить перед правоохоронними органами, їх діяльність належить до інтелектуально та емоційно насичених; враховуючи умови, в яких ці завдання вирішуються – до таких, що передбачають наявність елементі небезпеки та ризику. Відповідно, вона детермінується чинниками, що зумовлюють підвищене психоемоційне навантаження на психіку людини та призводять до виникнення різноманітних негативних емоційних станів. 
Безумовно, що такі чинники мають різнорівневу природу і, згідно логіки наукового аналізу, повинні знаходити своє відображення не лише на соціальному, але й на соціально-психологічному рівнях взаємодії правоохоронця та об’єкта професійної діяльності в системі «суспільство – право – людина».
На сьогодні існує низка професій, що характеризуються наявністю ризику та небезпеки для життя та здоров’я, високим рівнем психологічної напруженості, вимагають високого рівня стійкості до психічного та фізичного навантаження, а також адекватного реагування на динамічні ситуації професійної діяльності. До їх числа належить і правоохоронна діяльність (В.Г.Андросюк, Д.О. Александров, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, В.С. Медведєв та ін.). 
Психологічний стан підвищеної відповідальності у правоохоронців зумовлюється наявністю правової регламентації діяльності, що передбачає підпорядкування суворо встановленим нормам закону й обов’язкове їх виконання, та владних повноважень, тобто права та обов’язку застосовувати владу від імені закону. Водночас, необхідність прийняття виважених рішень зумовлює психологічно напружений характер діяльності. Така напруженість специфічним чином впливає на реалізацію владних повноважень – від надмірного їх застосування та зловживання службовим становищем (що призводить до розвитку професійної деформації) до нерішучості, спричиненої прагненням уникнути можливої відповідальності. Зазначені обставини, в свою чергу, є стресогенними чинниками, що детермінують розвиток хронічних стресових переживань.
Правоохоронна діяльність передбачає наявність специфічних умов: жорстке і детально регламентоване визначення прав, завдань і обов’язків, єдиноначальність, субординацію і координацію міжособистісних стосунків, високі вимоги до службової дисципліни тощо. Кожен співробітник є представником державного органу виконавчої влади та діє від її імені. Будучи елементом силової структури держави, він має право на застосування зброї і спецзасобів, що покладає на фахівця тягар моральної відповідальності: виконуючи службові обов’язки, він не повинен переходити межі дозволеного.
З позицій охорони праці правоохоронна діяльність належить до категорії найбільш небезпечних професій. Критерієм тут є висока ймовірність заподіяння шкоди здоров’ю або загибелі працівника при виконанні ним професійних обов’язків. В площині юридичної психології вона оцінюється як екстремальна – психологічно напружена та стресогенна. Екстремальними найчастіше називають ситуації, що загрожують здоров’ю і життю людини. Більш точно екстремальні ситуації визначають як несприятливий, складний стан умов людської життєдіяльності, що набув для окремої особи або групи осіб особливої значимості. Суб’єктивно екстремальні ситуації набувають форми екстремальності – особливого стану людської психіки (екстремум-стану), спричиненого незвичними чи екстраординарними умовами, що породжують підвищену тривожність та особливу емоційну напруженість. Ситуація стає для особи надзвичайно значимою, причому безвідносно до того, містить вона реальну небезпеку чи така небезпека лише уявна: екстремальність є суб’єктивним переживанням реальної дійсності [1, с. 135-136]. 
Відповідно, можна говорити про наявність особливих умов правоохоронної діяльності. До таких умов слід віднести:
– середовищні (об’єктивні) чинники, що впливають на якість виконання службових завдань та негативно відображаються на психофізичних станах (техногенні та природні катастрофи, несприятливі погодні умови та ін.);
– чинники суб’єкт – суб’єктного характеру, що виникають внаслідок взаємодії сторін (проведення масових суспільно-політичних або інших масштабних заходів, вчинення правопорушень і злочинів та ін.).
Разом із тим, правоохоронна діяльність має низку рис, що відрізняють її від інших ризиконебезпечних професій. Виконання службових обов’язків передбачає наявність об’єктивних труднощів і необхідність серйозних обмежень: щодо повноцінного відпочинку та самовдосконалення, неформального спілкування, приділення уваги рідним і близьким, тощо.
До несприятливих умов діяльності, які впливають на емоційний стан правоохоронців, належать також: агресивність комунікативного середовища на різних рівнях взаємодії – від конкретних людей, груп до суспільства в цілому, як у відносинах з правопорушниками, так і з лояльними громадянами і навіть у колективі колег; великі фізичні і психічні навантаження; висока відповідальність за прийняті рішення, низька соціальна захищеність працівника і його сім’ї [2]. До цього слід додати публічність та підзвітність громадськості, нелімітованість робочого дня; жорсткі часові обмеження при вирішенні професійних завдань; підвищену соціальну відповідальність за професійні помилки; конфліктогенний характер значної кількості професійних дій. 
Окрім того, для екстремальних ситуацій, що негативно впливають на правоохоронців, характерним є внутрішній конфлікт між вимогами, які пред’являє службова діяльність, і можливостями фахівця у конкретний проміжок часу. Цей конфлікт виникає або внаслідок зростання вимог, які висуваються до працівника, або через зниження його можливостей із якихось причин. Саме тому ті ж самі ситуації можуть мати для різних працівників міліції різну психологічну складність й ступінь екстремальності [3].
 
Список використаних джерел:
1. Юридична психологія: Підруч. для. студ. вищ. юрид. навч. зак. і фак. / Д.О.Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін. / За аг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – К.: КНТ, 2007. – 360 с. 
2. Литвинова Г.О. Особливості функціонування емоційної сфери працівників ППСМ в умовах професійної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. психол. наук: спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / Г.О. Литвинова. – Х.: ХНУВС, 2008. – 21 с.
3. Тімченко О.В. Професійний стрес працівників органів внутрішніх справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. психол. наук: спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / О.В.Тімченко. – Х.: НУВС, 2003. – 35 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція