... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 03.03.2015 - Секція №5
Сьогодні питання вдосконалення гарантій захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження залишається вельми актуальним. Особливо це стосується захисту прав та законних інтересів потерпілого, права та інтереси якого при вчиненні або замаху на вчинення суспільно небезпечного діяння були порушені або перебували під відповідною загрозою. Поряд із тим правові традиції в Україні складалися таким чином, що, в першу чергу, законодавство більше уваги приділяє захисту прав та законних інтересів підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні. На жаль, діючий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) також не передбачає ефективного механізму захисту та відновлення прав та інтересів потерпілого.
Відмітимо, що дослідженням даного питанням займалися Г.П. Власова, Ю.І. Азаров, С.О.Заїка, В.Г. Фатхутдінов, Т.В. Батюсь, В.В. Коваленко, Л.Д. Удалова, Д.П. Письменний та інші. Проте нині дослідження правового статусу потерпілого у кримінальному провадженні потребує подальшого дослідження вже в контексті діючого КПК України, в положення якого вбачається низка прогалин, що є основою для подальших наукових дискусій.
Якість кримінального процесу в будь-якій державі визначається, в тому числі, наявними кримінальними процесуальними гарантіями для кожного його учасника. Проте в теорії кримінального процесу досі дискутується власне визначення кримінальних процесуальних гарантів. Вважаємо, що досить зрозуміло та лаконічно суть таких гарантій визначена В.В.Коваленком, Л.Д. Удаловою, Д.П. Письменним, які розуміють гарантії прав та інтересів особи як засоби, які забезпечують їх фактичну реалізацію. Реальне забезпечення прав особи є критерієм оцінки демократизму та гуманізму кримінального процесу [1, с. 37]. 
Однією із важливих гарантій кримінального провадження є право на захист. Слід відмітити, що законодавством передбачено забезпечення безоплатного захисту лише підозрюваному (обвинуваченому). Погоджуємося із позицією, що забезпечення потерпілому можливості також отримати відповідну правову допомогу відповідатиме таким засадам кримінального провадження як рівність перед законом та судом і змагальність. Зокрема, якщо потерпілий не в змозі оплатити послуги захисника, це ставить його в нерівні умови відносно підозрюваного (обвинуваченого), що порушує одну з основних засад кримінального провадження – рівність усіх учасників. Захисник має бути присутнім і на допиті потерпілого, оскільки мають місце випадки, коли потерпілий після допиту набуває процесуального статусу підозрюваного.
Відповідно до чинного законодавства представником потерпілого може бути лише особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником, але не завжди у потерпілого є кошти для оплати послуг такої особи. Адже, відповідно до КПК України захисником може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України та стосовно якого не містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Хоча, нажаль, це не означає, що такий захисник буде високо кваліфікованим професіоналом. Поряд із цим, нині КПК України забороняє спеціалістам у галузі права виступати у ролі захисника. Тому сьогодні, в тому числі і в контексті захисту прав та інтересів потерпілого, звучать пропозиції, скорегувати норми КПК України та Закону України «Про безоплатну правову допомогу» так, щоб в ролі захисника (особи, яка надає вторинну правову допомогу) могли виступати освічені, кваліфіковані особи, фахівці правової галузі. Тобто, не лише зареєстровані адвокати. Відповідна думка підтримується низкою теоретиків і практиків, на що вказують як опитування останніх, так і аналіз наукових праць [2].
Також, продовжують звучати обґрунтовані зауваження, що в Україні відсутній досконалий механізм матеріального відшкодування збитків потерпілому. Наприклад, вважаємо, що логічним став би підхід, за яким кошти, які підозрюваний (обвинувачений) вніс як заставу, після чого ухилився від слідства, перш за все використовувалися для відшкодування завданої шкоди потерпілому, а вже потім державі. Діяльність держави має полягати у стимулюванні засудженого у максимально короткі строки відшкодувати завдані збитки потерпілій особі. Наприклад, держава може спочатку сама компенсувати збитки потерпілого з відповідного спеціального фонду, створеного з цією метою, а потім вже стягувати відповідні кошти із засудженого, змушуючи останнього його відпрацювати, якщо у винного не вистачає на це коштів. 
Таким чином, загалом прогресивність положень діючого КПК України не виключає необхідності вирішення тих окремих питань забезпечення реалізації прав та інтересів потерпілих. Особливо слід відзначити необхідність ставлення інтересів потерпілого над фінансовими інтересами держави, оскільки органи державної влади наділені ширшими можливостями захисту в першу чергу держави. 
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний процес: підручник. / За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П.Письменного. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 544 с.
2. Узунова О.В. Адвокат-захисник у нових реаліях дії кримінального процесуального кодексу України / О.В. Узунова // Кримінальний процесуальний кодекс України: перші проблеми та здобутки: Матеріали круглого столу. – 2013. – С. 103-105. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція