Науково-практична Інтернет-конференція 06.12.2018 - СЕКЦІЯ №5
На ще одну проблему, пов’язану з боротьбою з корупцією, слід звернути увагу. Так, в Законі України «Про запобігання корупції» законодавець одночасно вжив такі поняття, як «корупція», «корупційне правопорушення», «правовідносини, пов'язані з корупцією» чим, не тільки ускладнив процедуру кваліфікації та притягнення до юридичної відповідальності винних у скоєнні корупції осіб, але і допустив юридичну колізію.
Зокрема, в зазначеному вище Законі йдеться про відповідальність за вчинення тільки корупції або пов’язаних з корупцією правопорушень (розділ ХІ, ст. 65-69), при тому, що в Кримінальному кодексі України (далі – КК України) – про корупційні злочини (ст. 45) [1]. Разом з тим, в ч. 4 ст. 3 КК України визначено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, зазначена проблема набуває практичний характер: за що ж все-таки ми притягуємо до відповідальності корупціонерів?
У такій ситуації найбільш оптимальним виходом стало б виключення з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» понять «корупційне правопорушення» і «правопорушення, пов'язане з корупцією», а також доповнення цього Закону таким поняттям, як «відповідальність за корупцію» шляхом об'єднання зазначених сполучень зі змісту інших системоутворюючих ознак цього поняття.
У зв’язку з цим, необхідно змінити і існуючу практику, зокрема, застосування до суб’єктів корупції ч. 2 ст. 11 КК України за малозначне діяння.
Аналогічний підхід слід застосувати і в випадках звільнення винних в скоєнні корупції осіб від кримінальної відповідальності (ст. ст. 44-49 КК України) і покарання і відбування покарання (ст. ст. 74-87 КК України), а також інших інститутів кримінального права. 
Зазначена позиція ґрунтується на сучасних наукових розробках вчених кримінального права, що мають пряме відношення до поняття «злочин» (ст. 11 КК України) [2, с. 44-47] і «корупційний злочин» (ст. 45 КК України) [3, с. 72], мова в яких йде не про кримінальні правопорушення, поняття про які відсутня в КК України, а про злочини, факт вчинення будь відноситься до одних з підстав кримінальної відповідальності (ст. 2 КК України).
У науковій юридичній літературі під корупцією розуміють діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка скерована на протиправне використання наданих їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг чи інших переваг [4, с. 369].
У інших джерелах можна зустріти таке визначення корупції як: протиправне  використання особою повноважень и пов’язаних з цим можливостей, з метою незаконного отримання переваг для себе, інших осіб, у тому числі неправомірної обіцянки, пропозиції чи надання таких переваг [5, с. 189].
У ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» надано наступне визначення корупції: це – використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей [6].
Таким чином, наукове (доктринальне) и законодавче (нормативне) визначення поняття «корупція» не співпадають – і це ще одна відмінність і особливість сучасної соціально-правової природи даного явища, яку потрібно враховувати при реалізації міроприємств, пов’язаних з боротьбою з корупцією.

Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України: прийнятий 05 квітня 2001 року. Відомості Верховної ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Д.С. Азаров, В.К.Грищук, А.В. Савченко і ін.; за загальною редакцією О.М. Джужи, А.В. Савченко, В.В. Чернія. 2-е вид. перероб і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 1104 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України станом на 20 вересня 2018 року / за заг. ред. Лошицкого М.В. Київ: Видавничий дім «Профессіонал», 2018. 784 с.
4. Юридическая энциклопедия: В 6 т. (Редкол.: Ю.С. Шемшученко (передседатель редкол.) и др. Киев: «Украинская энциклопедия», 2001. Т. 3: К – М, 2001. Т. 3: 2001. 792 с.
5. Закалюк А.П. Курс современной украинской криминологии: теория и практика: В 3 кн. Киев: Издательский дом «Ин-Юр», 2007. Кн. 2: Криминологическая характеристика и предупреждение совершения отдельных видов преступлений. 712 с.
6. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056. {jcomments on}