Міжнародна науково-практична конференція 09.06.22 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Як свідчить світова історія, конфлікти між людьми, соціальними групами та державами були невід’ємними атрибутами суспільства минулих часів. Як показує наш час, не є винятком і сучасне суспільство. Новітня теорія конфлікту досить часто розглядається, як теоретичний протест проти домінування методологічного підходу у соціології і соціокультурній антропології, котрий полягає в трактуванні суспільства як соціальної системи, яка має свою структуру та механізм структурних елементів.
Особливо актуалізувалося питання війни як соціального явища в теперішній час, тому необхідно посилити дослідження теоретико-правових аспектів цієї проблематики задля усунення та локалізації конфліктних ситуацій. Для визначення сутності війни як соціального конфлікту та розуміння її причинно-наслідкових зв’язків доцільно дослідити поняття, сутність та зміст цього явища.
У всі часи проблеми конфліктів викликали чималий інтерес в учених, філософів та громадських діячів, котрі шукали істину породження воєн, які ламали та ламають чимало людських життів. Найрізноманітніші питання конфліктології висвітлюються в роботах таких вчених, як С. Тюшкевич, В. Потєхін, К.фон Клаузевіц, К. Мурті, С. Алімов, Л. Волошина та ін.
Мета. Дослідження війни як соціального конфлікту та її вплив на суспільство. Для досягнення мети ми ставимо наступні завдання: дослідити походження, поняття та визначення сутності війни як соціального конфлікту; проаналізувати основні особливості війни як соціального конфлікту.
Виклад основного матеріалу. Соціально-політичні проблеми досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Поняття конфлікт вивчало чимало науковців, тому існує досить багато визначень даного поняття. Слово «конфлікт» має латинське походження (conflictus), і в юридичному словнику за редакцією П. Кудрявцева конфлікт визначається «як зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень; розлад, розбіжність, суперечки, які загрожують складнощами». Л. Козер, як один із кращих конфліктологів Заходу вважає, що конфлікт – це «боротьба за цінності та претензії на певний соціальний статус, владу і недостатні для всіх матеріальні та духовні блага; боротьба, що має на меті нейтралізацію конфліктуючих сторін, спричинення збитків супернику або його знищення» [1].
Чинниками, котрі породжують конфлікт є: соціальна нерівність в суспільстві; система поділу влади, соціального престижу, освіти. Різновидом соціального є військовий конфлікт. В соціологічній енциклопедії під терміном «війна» вміщено таку дефініцію: «це спосіб вирішення суспільних протиріч шляхом знищення, геноциду або дезорієнтації супротивника з метою захоплення або перерозподілу його ресурсів». Як соціальне явище війна має дві діалектично пов’язані сторони: соціально-політичну та військово-технічну. «Соціально-політична визначає хто і в ім’я чого веде військові дії. А військово-технічна відображає матеріальні та людські ресурси, котрі використовуються у війні» [2].
При всьому різноманітті теорій походження війни, внутрішній зміст незмінний та залишається боротьбою за зміну та перерозподіл соціальних ролей в ході розвитку суспільства. К.фон Клаузевіц вважає, що війна – це «акт насильства, що має метою змусити супротивника виконати нашу волю» [3]. Завдання полягало саме у знищенні супротивника, як претендента на роль, котру хоче виконувати переможець, змусивши за допомогою збройного протистояння виконувати іншу роль. 
В якості необхідної умови виникнення війни, з точки зору соціології, виступає справедливість, що трактується як неможливість мирного співробітництва суб’єктів соціальних відносин у колишніх ролях. Пройшовши досить тривалий етап розвитку людської цивілізації, війна не змінивши своєї сутності змінила свою форму та метод ведення бойових дій.
Існує досить багато позицій щодо сутності війни. С. Тюшкевич вважає, що сучасна війна – це складне суспільно-політичне явище, особливий стан суспільства та держави. В. Потєхін розглядає війну як «спосіб вирішення суспільних протиріч шляхом знищення, геноциду або дезорієнтації супротивника з метою захоплення та перерозподілу його ресурсів» [4]. Таким чином, війна – це суспільно-політичне явище, яке пов’язане з радикальною зміною характеру відносин між державами та націями і переходом протиборчих сторін від застосування ненасильницьких форм і способів боротьби до прямого застосування зброї для досягнення політичних (та економічних й інших) цілей.
Війна також характеризується рядом особливостей, котрі відрізняють її від інших соціальних конфліктів. Серед них підкреслимо такі:
1. Виключно держава є суб’єктом ведення війни (навіть у громадянській війні одна із сторін є державою), а право оголошувати її має тільки легітимний державний орган. Адже саме держава несе відповідальність за наслідки бойових дій. Ж.-Ж. Руссо в цьому плані ще у 1762 році писав в трактаті «Про суспільний договір»: «Війна – це відношення не між людьми, а між державами, і люди стають ворогами випадково, як представники держави, а не як людські істоти».
2. У міжнародній спільноті склалась традиція зважання на певні умови, за яких війна може бути прийнятою. У Римі такими правовими умовами були: достатньо вагома причина для ведення збройної боротьби, формальне оголошення постанови сенату про початок бойових дій (промульгація), повеління народу. В XVI столітті Себастьян Франк писав про «шість умов», за яких припустима війна. Третя умова з цих шести, на якій акцентуємо з огляду на сучасні події в Україні, вказувала на те, що не можна нападати першим. «Хто перший вдарить, той не правий», – вказував він. У крайньому випадку, війна повинна бути самообороною, а не злодійським починанням легітимного масового вбивства. Буде повчальним і цікавим вказати, що навіть політологічна парадигма ненасильства індійської релігійної думки припускає ведення справедливої війни. Професор К. Мурті з Індії слушно вказує, що у священних текстах буддизму, індуїзму, джайнізму засуджуються агресивні та несправедливі війни, водночас у допустимих оборонних та справедливих війнах ставиться вимога мінімальних жертв, не повинні втрачатися співчуття та любов (каруна та майорі).
3. Неприйнятним соціально-політичним явищем є агресивна війна. Агресією всі види та форми незаконного (з огляду Статуту ООН) застосування збройної сили суб’єкта міжнародного права у відношенні до аналогічного суб’єкта міжнародного права, тобто нападу держави-агресора на державу-жертву агресії.
4. Повертаючись до політико-правового аспекту війни, варто відзначити негативне ставлення громадськості до війни на відміну від сучасного збройного конфлікту. Відомий фахівець у галузі міжнародного права Ханс-Петер Гассер вважає, що війна – це прояв «примітивного брутального насильства» [4].
Висновки. Отже, війна – це суспільно-політичне явище, яке пов’язане з радикальною зміною характеру відносин між державами та націями і переходом протиборчих сторін від застосування ненасильницьких форм і способів боротьби до прямого застосування зброї для досягнення політичних (та економічних й інших) цілей. Як соціальне явище війна має дві діалектично пов’язані сторони: соціально-політичну (хто і в ім’я чого веде військові дії) та військово-технічну (матеріальні та людські ресурси, котрі використовуються у війні). Сутнісними ознаками війни як соціального конфлікту є такі: 1) виключно держава виступає суб’єктом ведення війни; 2) традиція врахування певних умов, за якими війна може бути прийнятною; 3) неприпустимість агресивної війни; 4) негативне ставлення громадськості до війни.
     
Список використаних джерел:
1. Требін М.П. Соціологія війни: український контекст. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». Харків. 2015. № 1148. С. 30-34.
2. Конфліктологія: навч. посіб. А.І. Берлач, В.В. Кондрюкова, В.О. Криволапчук, О.Г. Поліщук; ОДУВС/ вид. 2-ге, доповн. Одеса: ОДУВС, 2010. 162 с.
3. Клаузевиц К.О войне. В 2 т. [Текст] К. Клаузевиц. М.: ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2002.
4. Фурсіна Н.А. Теорія виникнення військових конфліктів, воєн. Економіка та держава. 2018. № 12. С. 81–88. DOI: 10.32702/2306-6806.2018.12.81